Публікації

НА НАРОДНІ ГЛИБИНИ

Зображення
  Аж серце від здогаду стислось!.. Та друг заперечив: «Дивак! Тоді - через неуцтво вийшло, А нині не буде вже так! »   Та муляє проклята думка: А раптом вони іще є? І варто з якоїсь трибунки Гукнути, як вродяться:                                «Єсть!» І знову почнуть заганяти - У тюрми, колгоспи, Сибір, Останній шматок відбирати... Заради посад і квартир, Їм треба лишень трішки влади Й команду, подібну до «фас!», - І знову буксирні бригади* З піснями поїдуть на нас... Потрібна велика ідея, Що людськість відкинула б геть, Щоб легше було їм за неї Погнати незгодних на смерть. И мені усе вперто здається: Принишкли вони десь і ждуть... А серце сполохано б'ється: Ідуть вже!                  Ідуть вже!                                     Ідуть?.. Лютий 2007 р. --- *Під час колективізації радянська влада формувала із сільських активістів, здебільшого комуністів і комсомольців, так звані буксирні бригади. їх посилали в сусідні села «стимулювати» колективізацію - трусити і реквізувати збіж

НА САМОСТІЙНУ НАРОДНУ ТВОРЧІСТЬ

Зображення
  Історія вряди-годи нас вчить, Щоб покладалися               на мудреців і вчених. Та ми ж розумні!               І в контрольну мить Все зводимо на теревені.

НА РОЗДВОЄННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ ОСОБИ

Зображення
  Якийсь нестик внутрі у мене. Люблю хори і вокалістів. Та дивлячись на наші сцени, Я чую голоси –                      й не чую пісні.

НА НАЙДЕМОКРАТИЧНІШУ ДЕМОКРАТКУ

Зображення
  Є в світі непідкупна Демократка. У неї рівні з усіма стосунки. Приходить в гості до людей з достатком, Й ніхто від неї         не сховається у бункер. Навідує також бомжів убогих. Їм теж від неї нікуди подітись. І як би слізно не молили Бога, Не відміняє Він її візити. Я тему зачепив, мабуть, журливу, Та в Демократки є одна приємність: Вона до всіх незмінно справедлива І не мина – ні темних, ні писемних. І це втіша, що не кажіть, панове, - Ти крупний болт, а чи маленький гвинтик. Вона відвідає! Обов’язково! Й благословить до більшості – на цвинтар.

ДЕМОНСТРАЦІЯ. 01 - ДЕМОНСТРАЦІЯ. 02

Зображення
ДЕМОНСТРАЦІЯ. 01 Якщо тобі не приходить у голову жодна продуктивна ідея, а там, де колись були цікаві сюжети, - цвинтар, пиши спогади…                                                                        Знайомий прозаїк Відверто кажучи, я любив цей «красний день календаря». Передусім за те, що він був вихідний. Супровідна йому ідеологія навіть на ум не приходила. Вихідний – і все. Тлуми «прогресивного людства» на вулицях, метушливе шикування в колони – все це створювало атмосферу небуденності. А таке рідкісне почуття треба було якось відзначити. Я уже був одружений і звертався до дружини з проханням – видати святкові 100 грамів. Молода дружина вже навчилася бурчати і наглядати за чоловіком-початківцем. Але 100 грамів видавала. Я зміцнював душевне піднесення алкоголем, ставав біля вікна й спостерігав, що робиться на вулиці. А на вулиці юрмилися робітники військового заводу, з яких майстри і партійні функціонери «ліпили» трудові когорти. Вони мали злагоджено пройти перед трибуною

НА СУМНЕ ПРИПУЩЕННЯ

Зображення
Не знаю, як вам, та здається мені (Хотів би цього і не знати), Що влада невтомно,             вважай - день при дні, Народ норовить наіпати.

НА ЩИРО НАРОДНИЙ ТИП

Зображення
  Він поруч, цей народний тип, Високої справжнісінької проби. Усе він зна й готовий повести… - Гібрид невігластва й апломбу.