Щоденник грубіяна

Вибори останні нам явили
(Може, це Господнє застереження?):
Жлобство подолало упівсили
Навіть почуття самозбереження.

Раніш не знали таких «жмурок».
Вже став культурніш виборчий
                                                загал?
Не скаже він тепер «придурок»
На кандидата. Ні… «оригінал».

Підупало у мене здоров’я,
У руках і ногах -  рип і хит.
Дослухаюся, втім, до розмов я,
Поза клятий поліартрит.

Як почую: «Усе зрозуміло!
Годі вже православних дурить!»,
Стартону з усієї я сили
Полудурків  «зелених» ловить.

Від різних людей
            про мудрість старійшин
Чував, безумовно, не раз.
Але у житті
        траплявсь мені більше
Звичайний старечий маразм.

Я вже не народний романтик
І бачу картину просту:
Плекають меткі кандидати
В отарі людській темноту.

Їм мила селянська наївність
Й копійчане жлобство містян…
Й прошкує дегенеративна
Країна у щІльний туман.

І хрен його зна, куди зайде?
І Бог його зна, з ким і як?
А, може, вона просто зайва,
Як серед балу жебрак?

Повземо, як черепаха?
Ні, мчимо вперед!
Був раніше в Гальки хахаль,
А тепер – бой-френд.