Щоденник грубіяна

Гідротехнічне
Завжди поважав я науку.
Як мамі я їй довіряв.
Й, коли будували цю штуку,
Уважно експертів читав.

Давала чоловічій братії
З поваги, здуру і симпатії.

Давала також із цікавості:
Що зможе цей з своєю малістю?

У мене склалося стійке враження, що активістів, ентузіастів, різних соціально жвавих людей власті недолюблюють. Навіть у тих випадках, коли позапосадові активісти хочуть цим же властям допомогти. Згідно з ними ж затвердженими законами, положеннями, офіційними рекомендаціями тощо.
І я їх, власті, розумію. Вони хочуть, щоб було тихо, було звично. Бо різке відхилення – це певний ризик. А чи не викличе воно незадоволення в якомусь сегменті електорату? Бо не за горами вибори. Як би ці вибори не стали перевиборами. Тому треба діяти нишком, з максимальною приємністю для всіх – починаючи від дипломованого розумника і закінчуючи круглим ідіотом.
У родинному нам тваринному світі ця поведінка нагадує карася, який на зиму зарився в пухкий мул. Якому глибоко огидні різні порухи на просторах рідного мілководдя.

До чого ж народ в нас противний!
Це знає усяк керівник.
Від нього, що зовсім не дивно,
Недавно Гарант навіть втік!

Ця  послідовність мало кого тішить.
Але історія не терпить перемін.
Настала демократія раніше,
Ніж народився в нас громадянин.

Для натовпу найкращою з розваг
Колись були вистави й різні клоуни.
Мабуть, потрапили ми в часовий зигзаг
Й ждемо:
               розважать чи одурять знову нас?