Публікації

БІЛЯ «ПЕРЦЮ» І НЕ ТІЛЬКИ (Частина 2)

Зображення
Продовження.
Початок в блозі від 27 червня.

У 70-80 роках минулого століття письменники і поети досить часто виступали в трудових колективах. Одного разу, під час виступу, Ф. Ю. Маківчук опинився поруч з письменником, який під час війни партизанив (прізвища напевне не пам’ятаю, навмання називати не хочу). Виступ проходив у невимушеній обстановці. Вже стали наливати. В руці Федора Юровича був фужер із червоним вином. Слово тримав письменник-партизан, розповідав, як його схопили німці. «Вони зв’язали мені руки… Але я як рвонув!..» Він різко розкинув руки, демонструючи драматизм ситуації, і вибив фужер з руки Маківчука. Вино хлюпнуло просто на сорочку Федора Юровича. (До речі, той полюбляв українські вишиті сорочки доброго ґатунку). Присутні ахнули, потім запала тиша. Й в залі почулося добре артикульоване гучне шипіння Маківчука: «Краще б вони тебе зразу пристрелили!..» Вряди-годи Федора Юровича викликали в ЦК (Компартії України). Він поволі збирався й рушав у двір видавництва, до автомоб…

БІЛЯ «ПЕРЦЮ» І НЕ ТІЛЬКИ

Зображення
Спогади провінційного журналіста
(частина I)

Недавно полтавський карикатурист Михайло Шлафер попросив мене написати представлення на художника – «перчанина» Анатолія Василенка. Його малюнки мали виставити в місцевій галереї мистецтв разом з працями закордонних художників-сатириків. Мовляв, ти співпрацював з журналом, так кому ж писати, як не тобі? Я швиденько нашкрябав представлення. Бо Василенкові давно симпатизував як художникові вдумливому, працьовитому. Його малюнки можна було розгортати в самостійні прозові сюжети. Одне слово, Анатолій – не одноразовий «ізошуточнік». Цей, власне, робочий епізод наштовхнув мене на іншу думку: А чому б не написати хоча б трішки про старий «Перець»? До його першого закриття. Коли головним редактором був Федір Маківчук, аксакал української (стриноженої партійним наглядом) сатири, людина з пронизливими блакитними очима, який, здавалося, бачить тебе наскрізь з усім «нехорошим», що хотілося б приховати. Я тривалий час був власкором журналу, хоча платили …

НА ВІДЧАЙ

Зображення
    Падлам присвячується.
На добрі чекав переміни.
Та щось на прогрес в нас не схоже.
Розвалюють падли країну –
Й нічого зробити не можу!

НА ДЕРЖАВНУ ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Зображення
Різні перебрав в умі країни.
З’ясував, гадаю, що не всує:
Чи то здуру, чи з добра
                лиш в Україні
Зрадників найбільше толерують.

Ще одне довідатись вдалося,
І прикмета ця повсюдно стала:
Там, де зрадників,
            як в шимпанзе волосся,
Ворога здолати шансів мало.

НА ПОЛІТИЧНИЙ АЛЬПІНІЗМ

Зображення
На варті свободи святої
Стоїть політологів рать.
Немає вершини такої,
Щоб їм не вдалось обісрать.

ІЗ ЗАУВАГ ФІЗІОНОМІСТА – АМАТОРА

Зображення
Дивлюсь на нього,
        і питання ум тривожить:
Невже пристойний хтось
        з ним спілкуватись може?

Русские народные частушки

Зображення
*   *   *
Секретарь, на референдум
Водки подвезет, сказал.
Путина прибил на стенде…
Ну конечно же, мы «за».

 *   *   *
За достаток и уют
Ваське снова морду бьют.
Говорили ему люди:
Теща в доме – худо будет.

*   *   *
У соседки бабы Гали
Сдохли куры и кабан.
Но гуляет без печали
Муженек алкаш Иван.

*   *   *
Я в деревне жить не буду.
Там сортиры во дворе.
Задницу зимой простудишь,
Или отморозишь хрен.