Щоденник грубіяна

Може, хтось пошле «кідрені матері»? Я не проти, якщо я не прав.                                              Аби! Враження:                при нашій демократії Почуваються найліпше                                  зрадники й жлоби.

Пірнув в народ. Точніше:                            сів в тролейбус. А там полеміка:                            кого слід обирати. Вищали бабці.                            Було жарко небу. А дід якийсь                            вже прагнув автомата. Я не встрявав. Подумалось:                                        навіщо? Хіба у чомусь їх переконаєш? …Диміла «вата», тупо і зловіще. Чи довго буде «маєм те, що маєм»?

Отметая прочь старые споры, Мне давненько спросить вас не ймется: На хрена вам такие просторы, Если так на них скверно живется?

  Стала наша еліта жвавіша. Не така, коли  був Янукович. Бреше швидше і веселіше, Прагне гульок, розваг і видовищ. Краде – наче народу на користь! І бля@дує – неначе так треба. Якщо й є серед них якісь спори, То чи й справді Зеленський – син неба?

Знов відкрили родовище. Газу. Заживе, мов, народ роботящий Не спішіть.                      Он у Африці уйма алмазів, Та народу від цього не краще.

Зі східного Кернес** в труні. Посмішка тиха жевріє на фотогенічнім лиці. Сльози і соплі розмазують сумні харків’яни. І воно зрозуміло: благодійника раптом не стало! З мерського столу крихти і до них долітали, бувало… А тепер? Що чекати від влади нової? Як би не довелося долари кревні міняти? Так нужденний бідняк за останній сухар побивається ревно… А над натовпом смирним посмішка Кернеса скромно витала: «Як же я наіпав вас, любі мої харків’яни!..» *Феодальний правитель в Японії **Міський голова Харкова (2010 – 2020), відомий своїм кримінальним минулим. Мав кличку «Гепа».