Щоденник грубіяна

Відпустив він бороду і вуса.
Зовні посоліднішав помітно.
Хоч «в нутрях», сказати чесно мушу,
Він, як був, такий же безпросвітний.

Люблю народ, простий, оптимістичний,
Якому бачиться добро скрізь і краса.
Хоч влада знов йому прицільно сцить у вічі,
Він щиро вірує, що божа це роса.

Ніколи не було – й така метаморфоза.
Як ніби у кота – симптоми бруцельозу.
Відомий хор, що імені Верьовки,
Перетворився в політичну прошмандовку.

Східно-кулінарне
Потрапив вперше я
У східний ресторан
і скуштував
кальмарів,
устриць,
суші…
Друг пригощав,
я ж вдячно поїдав
смачних (по-своєму)
морських невинних гадів.
Я паличками вчився
хоч якось вправлятись…
Та з голови не йшла
уперта думка,
яку був заронив
товариш інший мій:
«А знаєш, друже,
сало також не дурне!»

Якщо заєць «скидає» зигзаги,
І неясно, куди він біжить,
Політологи є в нас, сутяги,
Які все розтлумачать умить.

Була трагічна в нас історія.
Пройшов народ і зрадництво, і муки.
Втім, не збагнув із давніх спорів я:
Чому народу
               так подобались падлюки?