Щоденник грубіяна

Минуло небагато часу Й розвіявся останній сумнів: На виборах народним масам Завжди ненАвисні розумні.

Я – як усі.         Я дрібочу в отарі. Між тим, чим далі –         більше різних див. Та ще й сусіди         сумніватись стали: Невже вожак         нас не туди завів? І вперше –         аж зсудомило у яйцях! Вожак нас зрадив?         Ще такого не було! Він же глава!         Не зайчик – побігайчик! І не якесь         облізле геть ху…муйло. Я дрібочу.         І сильно сумніваюсь. Неначе вже         Залісся виднокіл?.. І дриснув би кудись!         Місцевості не знаю… Й не вирвешся         із тІсняви овечих тіл.

    Сумнів Говорить ніби й добре він… Розважливо і складно. Та надто все ж вгодований, Щоб бути ще й порядним.