ПРИВІТ, МАЛЬЧИШЕ-КИБАЛЬЧИШЕ! З ірландських окрушин …Вимостив собі на узбіччі дороги (досить вузької, щоб ледве могли розминутися два авто) щось подібне до трону чи просто сідало з каменів. Яких не бракує на ірландських просторах. Власне, вся тутешня земля перемішана з каменюччям, яке колись (ой давно!) наніс сюди льодовик. Простилаю на кам ’ яне ложе яку-небудь стару одежину і вмощуюсь… А машини туди-сюди! В Ірландії збереглася добра стара звичка вітатися навіть з незнайомцями. Колись таке було і в українських селах, але вивітрилося. Запанувала пролетарська простота. Так от… Машини туди-сюди. Водії піднімають долоню над кермом у вітальному жесті. Інколи сигналять. Мені піпікати нічим. Просто чемно піднімаю свій ціпок. Відповідаючи. Почуваюся, як пам’ятник Мальчишу-Кибальчишу, повз який пропливають пароходи і пробігають паровози. Вони гучно гудуть на знак захвату героїзмом Мальчиша в революційній боротьбі. Так у мужньому
Публікації
Показано дописи з липень, 2024
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
І ДЕ Я? Пригадуючи легенду про Івана Сусаніна Вряди-годи дивуюсь: де ми? Якої прагнемо мети? Таке бува, коли богема* До світлих днів взялась вести. *Люди, які не мають певного матеріального забезпечення: актори, художники і т. п. з їхнім своєрідним легковажним і невпорядкованим способом життя. (З Вікіпедії) Карикатура з відкритих джерел Інету
- Отримати посилання
- Електронна пошта
- Інші додатки
Автор:
Павло Стороженко
-
НА ЗАГАЛЬНЕ ЗАХОПЛЕННЯ Разів двісті казав я собі: Не сварися із рідним народом! Він навіша куїв далебі Тобі зверху, і збоку й зі споду. Він такий! Він, бля, мудрий у нас. Особливо отой, що «зелений». В нього вождь – це окраса з окрас. Хоч брехлИвенький і маловчений. Вони люблять його з усіх сил! З усієї холопської дурі! * …Хоч лунає вславляння довкіл, Ждуть часи нас доволі понурі. Малюнок із відкритих джерел Інету