Щоденник грубіяна

  Мені не дивно, що народ дурачать. Завжди дурачили й дурачить будуть. Унаших діячів така вже вдача… Дивує: це подобається людям.

Не схильна до красивих жестів, Історія цинічно нам дає уроки: Дарма до лЮдської звертатись честі. Практичніш – лЮдські тішити пороки.

  Задумался. О чем моя печаль? И почему пробило на «язык»? Я от «могучего» почти отвык… Наверно, потому что Он не лгун, А мерзкий и похабный враль.

  Пам'яті Аміни Акуєвої, Павла Шеремета й Віталія Шишова присвячується Дисидентів із країн сусідніх На теренах наших «мочать» залюбки. Це така специфіка в нас, видно?.. Чи гостинні і люб’язні ми такі? Я із цього прохідного двору. Не політик і не дисидент. Та вряди-годи все ж непокоюсь: Чи не ціляться у мене в цей момент?

Історія не знає посилань «якби…» Їй бАйдуже зітхання «ех, коли б…» ТомУ керують звично в нас жлоби, Яким до лампочки холопський схлип.