Публікації

Показано дописи з Жовтень, 2020

«ЖИВУ НА СВІТІ І РАДІЮ, І З НЕБЕСАМИ ГОВОРЮ».

Зображення
Полтавська поетка Інна Снарська написала нову книжку - «Два неба». Вона побачила світ завдяки творчим і технічним зусиллям видавництва «Дивосвіт» (Полтава, 2020). Це перша книжка І. Снарської, написана українською. Всі попередні збірки віршів - на її рідній - прекрасній білоруській мові. (Моя оцінка авторської мови не така вже й скоропальна. Вона ґрунтується на висновках білоруських літературних рецензентів). Коли я взяв до рук українську книжечку Інни Снарської (150 сторінок), в пам’яті несамохіть зринула фраза з радянського пригодницького фільму «Как вас теперь называть?» Здається, такою була назва стрічки. Так от: як вас тепер називати? Білоруською поетесою? Чи українською поеткою? Втім, це, мабуть, не принципово. В даному конкретному випадку. Важливо, як висловлюється сучасний просунутий молодняк, який контент. Тобто, зміст.

ПРО НАДІЙНИЙ СПОСІБ

Зображення
  Знеславитись легко народу. І досить надійний є спосіб – Обрати собі верховодом Нікчему, брехла й малороса.

ДО ПИТАННЯ ІДЕОЛОГІЇ

Зображення
  Яка ідеологія у нього? – Про голову спитали                 нашої міськради. Ніхто не знав. Та жеврів тихий здогад: Усе життя лишатися при владі.

МАЙЖЕ ГОТОВІ

Зображення
  Зібрались до Європи. ВкОтре. Тепер уже готові. Тільки свисни! Весь їхній підібрали ми непотріб. Не встигли, втім, освоїти корисне.

ПРО СПІЛЬНЕ МІЖ СОБАКАМИ Й ПОЛІТИКАМИ

Зображення
   Зі східного Замисливсь над схожістю я людини й собаки.     Багато подібного в них в поведінці і звичках. Погляньте: йде пес, великий, порідний. І шавка за ним поспіша, набридає своїм дзяволінням. Та пес не звертає уваги і цим іще дужче дратує дрібноту. Так і в людей, зокрема, політиків наших. Йде котрИйсь до мети, уперто й суворо. За ним же – дрібнота зелена – кричить, вередує, із радістю би покусала… Та – боїться. Лишається лиш дзяволіти – від злості, від заздрості Й постійних конфузів.

НА ВІЧНУ ПОЛТАВСЬКУ ТЕМУ

Зображення
  Учаділій Макухівці* присвячується Є вічна тема – як кохання. Із року в рік. Из года в год. Проблема ця – сміття збирання Й для його спалення – завод. За неї брався ще Кукоба**, В похід збирався сам Мамай Та інші керівні особи… А звалище горить – і край. *Село Полтавського району, біля якого розміщене міське сміттєзвалище. **Колишній голова міської ради. Помер 2011 року.

НА ПАКОВАНИЕ

Зображення
  Из событий последних времен Я запомнил один эпизод: Белорусский геройський ОМОН Белорусский пакует народ.

НА НАРОДНУ ДЕПУТАТКУ В.

Зображення
   Про зв’язок епох Я етносу відчув                      правдивий повів, Коли її сподобивсь споглядати: У пам’яті спливло                      забуте слово, Яке в селі почув: «пащекувата».

НА ВНУТРІШНІЙ ГОЛОС

Зображення
  Ви невдоволені? Вам стало гірше? Все подорожчало? Похолодало… У хату лізуть зголоднілі миші, І ви з переляку заверещали. Казав мудрець, що треба думать, Кого й завіщо варто вибирати… Та вам миліше було всім бездум’я… І щось підказує,                         що це ще не розплата.

НА ВИБОРНІ СМАКИ

Зображення
  Контрреволюційне Чому народ тупий й нечемний? (Звиняйте, люди, це про вас). Гадаю інколи: даремно Ми знищили шляхетний клас. Була б хоч жменька «благородних», Впливала б на людей вона… Й народ, просвічений, природно, Цурався б різного лайна.