Щоденник грубіяна

Державу зводимо. Спрожогу… Вкотре крокуємо в Європу. Та знов зигзагом і не в ногу… Мабуть, багато хитрожопих.    

Без дару Божого ще жодний Не залишився. Має всяк. І в нього був талант природний. Всі його знали: він – мудак.

Філологічне Народ наш цілком осучаснивсь. Якщо він раніш говорив: Хтось «спиздив», «украв» чи «привласнив», То нині в ходу: «заробив».

Попри ідейні заклинання Й партійні бантики вождів, Розгледів я крізь маскування: В нас править партія жлобів.

Навряд чи кара це небесна, Що ВВП в піке заходить… Для врядування сотні чесних Народ в країні не знаходить!

1.    Хтось сказав, що ВР оточили Й будуть всіх в «воронки» пакувати, Бо терпіти немає вже сили Лицемірних брехлів – депутатів. 2.    Та коли добирався додому (Не було, йопт, грошей на маршрутку), По дорозі зустрівся знайомий Й засмутив мене: це – лише чутка.

Вид збоку Скептично погляда Європа На перманентні наші свари, Як тупо чубляться холопи, Хто серед них найбільший барин?

Є певна сезонність в коханні. Коти скаженіють у березні, Й кішки, навіть скромні, диванні, Дуріють від їхнього вереску. Як близиться виборів дата, Любов до людей прокидається У всіх, як один, кандидатах. Та скоро, як акт, і минається.

Вважав, що мають всі дівчата Без зволікань йому давати. Бо він – красивий, молодий І в ліжку також – хоч куди. Літа минали неухильно, І він тепер вважати схильний: Дають нехай без заковик, Шануючи поважний вік.

Підходить пора вибирати… Довірені «лиця» забігали. В газетах всуціль – кандидати. А вибрати знову, б*я, нікого.

Все рідше, але виринаємо. Історія в нас – знаменита! Встигаємо враз розсваритись І знову у безвість пірнаємо.

До чого оцей гучний кіпіш!? До сраки тут кількість голів! З холопів народу не зліпиш. Цього ще ніхто не зумів.

Гадав, що, нарешті, їм вистачить. Бо вже: кожен з них – мільйонер. За брак перспективного мислення Собі дорікаю тепер. Довгенько втішався: накрадуться – Дістанеться й нам щось … колись. Та… мало підстав в нас для радості: Вже юні жлоби підтяглись.