Публікації

Показано дописи з Травень, 2016

РУССКИЕ НАРОДНЫЕ ЧАСТУШКИ

Зображення
Я на встрече с Президентом
Проблему озвучила.
ФСБ меня за это
Во все дырки дрючило.

    (Из собрания П. СТОРОЖЕНКО)

НА ПОВЕРНЕННЯ НАДІЇ САВЧЕНКО

Зображення
Їй криво якОсь посміхнулася доля
(Хотілося – щоб добродушно):
Транзитом з кацапської злої неволі –
У наш політичний гадюшник.

НА БРАК ПОРЯДКУ

Зображення
Геополітичне
Усе пішло в нас не туди…
І переважно через *опу.
Хоч відірвались від Орди,
Та не прибились до Європи.

НА «ВЕРХНІЙ» РОЗКЛАД

Зображення
    Мінорне
Хитрожопих жлобів,
Як би хто не хотів,
Не зігнати, мабуть, з авансцени.
І печалюся я,
Бо жлобів доUA
І не видно в «верхах» джентльменів.

ПРО ПЕРСОНАЛЬНУ ГАРМОНІЮ З КОТОМ МАКАРОМ

Зображення
Лежу на дивані. Він поруч вмостився.
І це – серед скрути народної.
З котом вже давно ми єдині у мислі,
Що створені один для одного.

НА НАШЕ НАЙБІЛЬШЕ

Зображення
З почуттям глибокого вдоволення
(Хоч, здавалось, все іде не так)
Бачу: хоч корупція нездОлана,
Є іще велике в нас - літак.

НА ЄДИНИЙ ВИХІД

Зображення
«Як дурять нас!» - волає скрізь народ.
І нарікання з року-в-рік все більші.
А вихід є. Хоча б такий, як от:
Напружитись – і стати розумнішим.

СХІДНИЙ ДВОРИК ПОЛТАВСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

Зображення
Книжки цих авторів потрапили мені до рук майже одночасно.Не встиг прочитати «Сто гравюр тишины»* Ніколая Попенка, як Юрій Роговий прислав свою збірку «Зоряні криниці. Тривірші – хоку»**. Подумав: «Вітер зі сходу»? З якого дива? У Миколи*** Попенка вірші-«гравюри» нагадують твори знаменитого китайського поета Бо Цзюйі.  Тривірші Юрія Рогового написані в ритміці японських хоку. Як тут не згадати відомого японського поета Басьо. Втім, я не сходознавець, і, напевне, цей порівняльний ряд можна було б продовжити. Згадав тільки тих авторів, яких знав і чиї книжки в перекладі на російську є в моїй бібліотечці. Книжки полтавських поетів видані 2013 року в різних видавництвах Полтави. Безумовно, автори не змовлялися. Вони, мабуть, взагалі не контактували один з одним. Живуть в різних кутках області, різні за віком, за життєвим досвідом… І я тепер спробую відповісти на питання, подібне до того, яке ставив колись перед українцями революційний романтик Міхаіл Свєтлов: «Давно ль по-испански вы нача…

ВІЗИТ ДО ДРУГА

Зображення
Поїхали на моєму авто. Ледве пролізли лісовою дорогою. Взагалі «авео» для таких пригод не призначене, але давно збиралися, та й погода сприяла - рівна, морозна, зі світлим небом.
Я боявся, що застрянемо. Власне, називати лісом зарослий деревами й кущами схил, з якого було видно перші міські будинки, мабуть, занадто. Та все одно – якби застряли, шукати допомоги довелося б довго. А з пана Доліка, товариша, з яким ми хотіли провідати нашого давнього друга, тЯгло було б слабке. До нього недавно навідався інсульт. Пан Долік бадьорився, намагався більше рухатися, але ще виходило невправно, як у краба на суходолі.
Зупинилися, коли стало зрозуміло: далі не проїхати. Пішли  пішки. За проводиря був пан Долік. Він орієнтувався на місцевості краще. Блукали, блукали… Я вже почав непокоїтися, що в нього внаслідок інсульту відбило й трохи пам’яті, але, слава Богу, нарешті знайшли. Пан Долік переможно прорік: «Я ж казав!..»
Я присів на лавочку. Пан Долік залишився стояти, спершись на огорожу. В…

НА ВИДИМУ ПРИЧИНУ

Зображення
Чому такий капіталізм в нас дикий?
Як можна на це стисло відповісти?
І скаже вам простий, з народу, «спікер»:
Тому що дикі в нас капіталісти.

НА СОЦІАЛЬНО-МЕДИЧНУ ЗАГАДКУ

Зображення
Він, кажуть, не інфекційний.
Доводять це досліди різні.
Та як пояснити постійне
Поширення ідіотизму?

НА СИЛУ ОСОБИСТОГО ПРИКЛАДУ

Зображення
Купив собачку наш сусід –
Пияк, хамло і троглодит.

Переживаю я тепер:
Цих рис набуде і тер’єр?

Як підуть так у нас діла,
То в домі стане два хамла.

НА НАШІ ОФШОРИ

Зображення
Знайшла моя жінка заначку,
Мій скромний гривнЕвий офшор.
Й сховав я надійно неначе,
Та раптом… такий форс-мажор! 

Гадав, як до тещі поїде,
Розслаблюсь… Бо сонце, весна!..
Тепер хоч проси у сусіда,
А  в нього, як завжди, нема.

І я зрозумів Президента!
І щиро поспівчував.
Бо хто з нас подібні моменти
У жизні не переживав?!

НА ПОЛІТИЧНИЙ ТЕАТР

Зображення
    Конспірологічне
Здається, що це таки змова.
Давно всі розписані ролі.
І грають вони знову й знову
Для виборців, темних і кволих.

У того он – роль депутата,
А той звично грає міністра,
Кричать в опоблоці завзято,
Поки не проб’ються до крісла.

НА СКОВОРДУ РАДЯНСЬКОЇ ДОБИ

Зображення
        …Дни и ночи у мартеновских печей
        Не смыкала наша Родина очей.
            (З радянської пісні)

Мені третій день уже мулить:
А, може, це просто шкідництво?
Співмешканка, бля, посягнула
На гордість й красу виробництва.

На неї руду добували
Невтомні радянські трудящі,
А Свєтка взяла й роз*бала
Її, наче щось негодяще.

ЩОДО ВИЖИВАННЯ

Зображення
Амеб кругом – мільйони здавна.
Бо вміють добре виживати.
Їх через малість - не роздавиш
І не поцілиш з автомата.

НА МОЮ ФІЛОЛОГІЧНУ НЕТЕРПИМІСТЬ

Зображення
Як дратує мене оцей слОган!
«Винахідника» взяв і загриз би!
«Заробив!» - в нас говорять про того,
Хто нахабно й багато на…издив.

НА СЛУХОВУ ГАЛЮЦІНАЦІЮ

Зображення
Як почую: «Ідеологія!»,
Значить, чийсь інтерес грошовий
Заховали під термін світОглядний,
Нам лишивши ефект звуковий.

ПЛОТЬ ВІД ПЛОТІ?

Зображення
На врядування дивлячись, на Раду,
Відкрив новий для себе поворот:
«Еліта» в рідного народу краде,
Бо він  - її законна кров і плоть?

ГЕОЛОГІЯ ДУШІ

Зображення
Зінаїда Мироненко видала збірку віршів «Рідні береги».* Не знаю, скільки років вона їх збирала. Та й сама авторка напевне не пам’ятає. Не фіксувала. Писала вірші не професійно. Маю на увазі – не щодня й не цілеспрямовано. А епізодично, як щось у душі тенькне, проб’є, так би мовити, на творчість. Між теньканням траплялися тривалі паузи. Наскільки мені відомо, Зінаїда й сама просила не титулувати її поетесою, поеткою тощо. Залишалася вірною своїй скромній журналістській планиді.
Цьому підтвердженням її трудовий шлях. Якщо стисло, з останньої сторінки обкладинки, то народилася в далекому 1935 році, на власні очі бачила буревій Другої світової війни. Після сільської школи вступила на філфак Київського державного університету. Спробувала себе в журналістиці, про яку мріяла ще студенткою. Першою газетою, де вона почала працювати, був «Комсомолець Полтавщини». А потім – понесло: «Зоря Полтавщини», «Полтавський вісник»… Працювала в Заполяр’ї, на Камчатці, навіть на Командорських остр…