Щоденник грубіяна

  ЖОВТА КУЛЬБАБКА ПРИ СТЕЖИНІ Зі східного альбому В краю далекому побачив я кульбабку. Таку ж, як і у нас, хіба що трохи більшу. Вона осяяла своїм яскравим квітом сусідні трави й неродючу землю. І я згадав сьогуна* мимоволі. Він нашим краєм правив довго. Любив кульбабки І своїм селянам нараджував невтомно вживати їх в салатах. Мовляв, корисно. Сьогун уже помер І гомонить з богами. Й селяни розбрелися хто куди. Кульбабки ж все цвітуть, І їхній квіт яскравий мене, самотнього, потішив в чужині. *Висока урядова посада у феодальній Японії.

  ЯК ЇХ ТЕПЕР НАЗИВАТИ? У зв’язку з роздраєм «зносити – не зносити», «перейменовувати – не перейменовувати» мені пригадався вираз часів моєї далекої «комсомольської» молодості. («Комсомольської» залапкував тому, що працював тоді в обласній газеті «Комсомолець Полтавщини»). Фраза була простенька, саморобна, швидше констатація, аніж напучування. А саме: «Энтузиазм пуще разума». І зараз я спостерігаю численні прояви подібного «ентузіазму» – щодо перейменування, перенесення, знесення, закриття тощо. Без належного попереднього вивчення історичних обставин і діячів, які жили працювали в їхніх межах. Коли пріоритетною виступає сучасна ідея, зазвичай політична. Тому що вона справедлива, правильна, прогресивна… Ця аргументація нагадує мені гасло відносно недавнього комуністичного минулого: «Ідеї марксизму – ленінізму непереможні, тому що правильні». Запам’ятав його не стільки завдяки доволі чіткій професійній пам’яті, а й тому, що впродовж свого свідомого (чи напівсвідомого?) життя був змушени

  ВТЕЧА Я в інший світ вряди-годи тікаю. Чи пада сніг, а чи цвітуть черешні… Не те, що б не любив свого я краю – Проблеми остокизділи тутешні. Коли переді мною пляшка віскі, Я почуваюся самим собою. …В салуні шум, біля шинквасу тісно, Я молодий і з другом п’ю, ковбоєм. Гомонимо, у кого краще ранчо, Хто з хлопців вже подався у бандити… …До себе повертаюся я вранці, Бо, власне, пляшка на 0,7 допита. Мал. із відкритих джерел All reaction

  НА НАШЕ ПРОФЕСІЙНЕ ЖИТТЯ Зазирнеш у FB-сторінки – Знову сваряться там журналісти. Хто з них справжній, а хто – не такий, А «так званий». Бо хочеться їсти. Міг би й я долучитися . Щось Про апломб прорипіти і чвари. Та не хочеться Якось й чогОсь. Мабуть, вже підносився, пристарів… Карикатура з відкритих джерел

  НА ВИРАЗ Цей вираз «розумна падлюка» – Неприродне зіткнення стилів. Раз Бог тобі розум дав, сука, Навіщо псуєш Божу милість? Карикатура Васі Ложкіна з відкритих джерел

  НА ВІДСТАВКУ НАЧАЛЬНИКА Є давня насолода в люду За всіх епох, за всіх часів – Дивитися, як шеф нелюбий Із крісла сторчголов злетів. Мені нагадує це радість, З якою дивиться усяк, Коли, поцілений снарядом, Ворожий падає літак. Фото з відкритих джерел

  ПРО ПЕРЕБІГ ВІЙНИ То світла нема, то води… Терплю побутові я муки. Дивлюся на карту тоді Й радію: нарвалися, суки! Гадали, що буде парад І київським пройдете бруком… Й хоч вісті про втрати болять, Втішає: нарвались, падлюки! Давались вам легко колись З малими й слабкими розборки, Та вже долина дикий виск: На наших нарвалися орки! В руїнах міста. Скільки втрат! Сьорбнули ми горя немало. Але… де ка@апський парад? Набили ми оркам іпало. Фото розбитої ра ш и ст ської техніки на Хрещатику (з відкритих джерел Інету). All reaction

  ПРО КОШМАРНИЙ СОН Приснилось… Гадаю не спрОста. Корисний я винайшов прилад, Який визнача ступінь жлобства У всіх депутатів й служилих. Прийшов його реєструвати В казенну якусь установу… Мене ж заштовхали в палату, Неначе я був тяжко хворий. – Ви будете відповідати! – Кричав я й брикався спрожогу. Поглянув – та це ж депутати!... І тут я проснувсь, слава Богу! Карикатура А.Мєрінова з відкритих джерел Інету