Щоденник грубіяна

Єврейське питання по змозі Розв’язуємо у дворі. Нам з ними – не по дорозі! Й не треба нікого дурить! Вони усі пхнуться в науку, І це нам - не до душі. Навіщо нам цифри і букви, Якщо ми йдемо в алкаші?!

Радянські й американські військові. Фото на згадку.          Приятель порадив подивитися американський кінофільм «Брати по зброї». 10серій – і все про війну. А саме: про бойовий шлях роти американських десантників від Нормандії (місця висадки, точніше – приземлення) до Німеччини. Втім, у першій серії досить докладно висвітлена й муштра в тренувальному таборі, у Штатах.          Зразу зізнаюся, що я не кіноман. Сучасні фільми, особливо про війну, дивлюся неохоче, принагідно, коли несподівано для себе «зачепишся» за якийсь кадр на екрані телевізора.          І, невдовзі, переконавшись, що нового в підходах і якості при виготовленні чергового російського серіала про війну, немає, перемикаєшся на щось інше. Переважно – інформаційне, з мінімумом коментарів.          Проте, було б несправедливо не згадати, що в російських серіалах почастішала авантюрна заплутаність сценарію, намагання зберегти інтригу до кінця останньої серії, втримати глядача. В певній мірі це стосується й наших

Ворон ворону око не виклюне. Олігархи не щезнуть в момент, Поки править разом із базіками Їхній френд – олігарх-президент.

Спроба метафізичного аналізу народної ментальності. Невеличка. Мені здається, що я знайшов момент духовного зсуву, початок морального перетворення, який триває й досі в нашому досить чисельному народі. Я випадково потрапив на виставку давніх жіночих прикрас – намист  із дукачами, які збереглися завдяки нашим колекціонерам. Там були й поштівки дореволюційного друку - з молодими малоросіянками, чиї розкішні перса прикрашали згадані дукачі. Дукачі це, власне, монети різної вартості, але чим більшої, тим, вважалося, «красивші». На шиях степових красунь висіли царські рублі, срібні німецькі марки, австрійські талери, був навіть представлений один  луїдор… Якщо не помиляюся. Тобто прив’язаності (чи вірності) до якоїсь однієї валюти не було. Аби гроші… Красуні напружено дивилися в одну точку – в об’єктив фотоапарата, їхні очі (мабуть, через усвідомлення відповідальності моменту) набули майже ідеальної округлості і нагадали мені сорочині.  Може, й не випадково, бо сороки теж (до не