Публікації

Показано дописи з Січень, 2017

НА НОВІТНЮ ТОПОНІМІКУ

Зображення
З аборигенського життя
Народній творчості дивуюсь знову:
Тепер зупинку цю зовуть «Цукрова».

Чому? Це краєзнавці мають знати:
Вручали цукор тут електорату. 

Лишались в кріслах щоб ті ж самі *опи,
«Підсолодили» торгаші холопів.

…Звідкіль тягли аптечки, безперечно,
Зупинка має зватися «Аптечна».
           м. Полтава

НА ВІТЧИЗНЯНОГО ПОЛІТИКА

Зображення
Є з Черчіллем в нього подібність.
Хоча як політик – мудак,
Та і промовець – нездібний,
Зате п’є пляшками коньяк.

НА РАДІОРЕКЛАМУ

Зображення
Медична реклама тривала…
Розводивсь професор якийсь.
В промові надія вчувалась,
Що дУрні – не перевелись.

НА СТАТТЮ КОНСТИТУЦІЇ

Зображення
Що надра належать народу,
На цвинтарі впевнитись можна.
Два метри углиб при нагоді
Одержати може в нас кожний.

НА СТИХІЙНОГО РОБОТОДАВЦЯ

Зображення
Небажаний роботодавець
До нас завітав невпопад.
Його не просила держава.
Він сам, блін, прийшов - 
                                     снігопад!

НА ЗМІНУ ПАРТНЕРА

Зображення
Гуляв колись з дівчатами.
Почав іще до школи.
Тепер для них нон грата я –
Гуляю з валідолом. 

НА ПРЕЦЕДЕНТ С. ПАШИНСЬКОГО

Зображення
Обстановка погіршилась
                                   явно.
Не тільки вже сварки
                           і звичний всім мат.
На вулицю вийти боюсь
                            віднедавна –
Нардепи
            проріджують
                          електорат.

НА БРАК ЧАСУ

Зображення
Здається, помудрішав.
Тільки б жити –
Розважливо
й спокійно.
Та час
збиратись.
        Східний анонім

ЗІ СПОГАДІВ ВОВЧЕНЯТИ

Зображення
Я ріс… Харчувавсь, як умів,
В тваринному нашім загалі,
Де майже не стало вовків
І всім заправляли шакали.

НА РОЗПОДІЛ IQ

Зображення
Стрічав їх на пам’ятних звивах
Й гадаю коли-не-коли:
Чому шахраї всі – кмітливі,
А люди порядні – вайли?

НА КОШТОРИСНІ СУПЕРЕЧКИ

Зображення
Бюджет сформувати не просто.
Щороку в парламенті сварки:
Як правильно тратити кошти,
Лишили які олігархи.

ПРАВО НА НЕСОЧУВСТВИЕ

Зображення
Або трішки про дядька з сусіднього села     Меня не то, что бы удивило (Я  уже как-то устал удивляться. С расширением информационных горизонтов до бесконечности удивляться можно ежеминутно. Стоит захотеть и немножко поискать, погуглить) – меня покоробило беззаботное сочетание логического (принудительного) посыла и чувственного начала. Вы «должны сочувствовать». Слово «должны» - оно вроде из казенной оперы, типа устава внутренней службы, должностной инструкции и т.п. А вот «сочувствовать», «чувствовать» - это стихия, плохо управляемая, приказу практически не поддающаяся. Как говорится, «сердцу не прикажешь». Или: «насильно мил не будешь».     Должны ли украинцы сочувствовать россиянам по поводу очередного обрушения летательного аппарата РФ и гибели людей? Даже если допустить (согласиться): да, должны! – у мерзких хохлов искреннее сочувствие может не получиться. Это не тот процесс, который можно регламентировать. Где-то в глубине души недоброго укра будет тлеть злорадство: «Шо, москалі,…