Публікації

Показано дописи з січень, 2017

НА НОВІТНЮ ТОПОНІМІКУ

Зображення
З аборигенського життя Народній творчості дивуюсь знову: Тепер зупинку цю зовуть «Цукрова». Чому? Це краєзнавці мають знати: Вручали цукор тут електорату.  Лишались в кріслах щоб ті ж самі *опи, «Підсолодили» торгаші холопів. …Звідкіль тягли аптечки, безперечно, Зупинка має зватися «Аптечна».              м. Полтава

НА ВІТЧИЗНЯНОГО ПОЛІТИКА

Зображення
Є з Черчіллем в нього подібність. Хоча як політик – мудак, Та і промовець – нездібний, Зате п’є пляшками коньяк.

НА РАДІОРЕКЛАМУ

Зображення
Медична реклама тривала… Розводивсь професор якийсь. В промові надія вчувалась, Що дУрні – не перевелись.

НА СТАТТЮ КОНСТИТУЦІЇ

Зображення
Що надра належать народу, На цвинтарі впевнитись можна. Два метри углиб при нагоді Одержати може в нас кожний.

НА СТИХІЙНОГО РОБОТОДАВЦЯ

Зображення
Небажаний роботодавець До нас завітав невпопад. Його не просила держава. Він сам, блін, прийшов -                                       снігопад!

НА ЗМІНУ ПАРТНЕРА

Зображення
Гуляв колись з дівчатами. Почав іще до школи. Тепер для них нон грата я – Гуляю з валідолом. 

НА ПРЕЦЕДЕНТ С. ПАШИНСЬКОГО

Зображення
Обстановка погіршилась                                    явно. Не тільки вже сварки                            і звичний всім мат. На вулицю вийти боюсь                             віднедавна – Нардепи             проріджують                           електорат.

НА БРАК ЧАСУ

Зображення
Здається, помудрішав. Тільки б жити – Розважливо й спокійно. Та час збиратись.         Східний анонім

ЗІ СПОГАДІВ ВОВЧЕНЯТИ

Зображення
Я ріс… Харчувавсь, як умів, В тваринному нашім загалі, Де майже не стало вовків І всім заправляли шакали.

НА РОЗПОДІЛ IQ

Зображення
Стрічав їх на пам’ятних звивах Й гадаю коли-не-коли: Чому шахраї всі – кмітливі, А люди порядні – вайли?

НА КОШТОРИСНІ СУПЕРЕЧКИ

Зображення
Бюджет сформувати не просто. Щороку в парламенті сварки: Як правильно тратити кошти, Лишили які олігархи.

ПРАВО НА НЕСОЧУВСТВИЕ

Зображення
Або трішки про дядька з сусіднього села     Меня не то, что бы удивило (Я  уже как-то устал удивляться. С расширением информационных горизонтов до бесконечности удивляться можно ежеминутно. Стоит захотеть и немножко поискать, погуглить) – меня покоробило беззаботное сочетание логического (принудительного) посыла и чувственного начала. Вы «должны сочувствовать». Слово «должны» - оно вроде из казенной оперы, типа устава внутренней службы, должностной инструкции и т.п. А вот «сочувствовать», «чувствовать» - это стихия, плохо управляемая, приказу практически не поддающаяся. Как говорится, «сердцу не прикажешь». Или: «насильно мил не будешь».     Должны ли украинцы сочувствовать россиянам по поводу очередного обрушения летательного аппарата РФ и гибели людей? Даже если допустить (согласиться): да, должны! – у мерзких хохлов искреннее сочувствие может не получиться. Это не тот процесс, который можно регламентировать. Где-то в глубине души недоброго укра будет тлеть злорадство: «Шо, м