Щоденник грубіяна

Вже зрозуміло всім, як «Отче наш…» І сумнівів не виника, Що заправляє Хлестаков у нас Із «вумним видом знатока». Павло Стороженко

Глас електоратський Не вийшло? Не судімо строго. Й, щоб не здіймати зайвих буч, Іди собі, як кажуть, з Богом! Не муч себе і нас не муч! Павло Стороженко

Він не бере тому, що не дають? Ні, в цьому випадку осібна суть. Він не бере , тому що не бере, Хоча навколо всі беруть. Павло Стороженко

Придурки правлять? Задають всім тон? Тож пристосовуйся, як хочеш жити. Не можеш? Так ховайся в жито*. Розумників не зносив ще ніхто. --- *- Ідіоматичний вираз. Означає крайнє здивування й переляк. Павло Стороженко

Знов глас народу імітує шавка. На кого нацькують, на того й гавка. Павло Стороженко

Він скрізь: Недавнього минулого посол – Бездумний ОКАЦАПЛЕНИЙ ХОХОЛ. Павло Стороженко

Мечту лелеяли… И вновь «в пролете» – У власти подлецы и идиоты

- Нас не злякає вірус-недомірок! – Оголосили скрізь попи московські. Їх не почув, мабуть, коронавірус Й не одного попа тихенько вкоськав.

Постала після виборів проблема І карка, як ворона на стовпі: Що нам робити, взагалі й зокрема, Щоби порозумнішали тупі?

  Спитати хочу, не задля сатири: Навіщо дурнику величний вираз?

Глобалізації прикмети Я бачу крізь ряди пляшок: Пасує, довели експерименти, До віскі наш солоний огірок.

- Яка була б у нас країна! Троянда, лілія, жоржина!.. Друг не вгавав: «Але найперше – Щоб зрадників було поменше…» А я подумав собі нишком: «Що? Зрадництво – це ж наша «фішка!»

Боролись за свободу слова. Нарешті скинули цензури гніт. Та виродилась вона скоро В свободу безсоромної брехні.

Сказав Президент, і зрадів весь народ: Мов, будуть весною посадки. І мова була не про сад і город, А тих, хто накрав жирні статки. І ось завесніло. Й посадки пішли. (Дав слово – нема повороту!) Та садять (неясно, за що взагалі) – Волонтерів і патріотів.

В правосудді здавна в нас Когнітивний дисонанс. Кому Є, за що сидіти, Судять. Все в них шито-крито. Втім, сидять у нас таки. Це, звичайно, простяки. Від балансу ніде дітись – Має ж хтось у нас сидіти.

Фаталістично-післявиборче Що, земляки, діждались «шари»? Хто більше дасть? – усе сварились. Коли нечутно, як котяра, Прийшов із Азії                       коронавірус.