Щоденник грубіяна

    Передвиборне -    Який у нас все-таки дивний – Тупий і терплячий народ! -    Чому? – запитав я поштиво Співця політичних скорбот. -    Тупий – бо обрав полудурка. Терплячий – бо терпить його… -    Раніш обирав навіть урку. Наш піпл* обере будь-кого. *народ (англ.)

Зі східної поезії З сумом дивлюся на попки пань білоруських. Сині вони від кийків слуг мандаринів. Попками цими митцям би усім милуватись. Вищі пропорції в них, лагідна сила. Та налетіли бездумні й темні, як ніч, виконавці, здуру пошкодили витвір чудовий богів і природи. Тихо сльоза по старечій  щоці моїй збігла. Кару яку побажати б хотів святотатцям?

СВІТ НАМ НІЧОГО НЕ ОБІЦЯВ – ПРОСТО ДАВ ШАНС… Лана Перлулайнен Український культурницький інтернаціонал         Мене завжди радувало явище (й окремі його випадки), коли до української культури приставали сини й дочки інших народів. Вони плідно творили в ній, інколи зберігаючи своє родове ім’я, а часто добираючи нове, українське. Згадаймо мовознавця й літературознавця Юрія Шевельова, російського німця з походження. Геніального поета-неокласика Юрія Клена (він же Освальд-Еккард Бургардт). Ще раніше до української літератури прибилась московитка Марко Вовчок. А оригінальна постать одного з членів імператорської династії Габсбургів Василя Вишиваного? Ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген писав вірші українською, почувався справжнім українцем, був дипломатом і талановитим військовим. Польський шляхтич В’ячеслав (Вацлав) Казимирович Липинський прислужився Україні як історик, історіоософ, соціолог, теоретик українського консерват...

Якщо писатиму я мемуари, Почну, без сумніву, епічно й просто: «Я йшов туди, куди брела отара, А правили тоді в нас ідіоти…»

Наповнила злоба по вінця. Скажу. Бо давно вже хотів. Заїли жлоби українців, Не видно їх в масі хохлів.

Утяли гуртом експеримент – І тепер в нас блазень – Президент. Скоро будем голови сушити: В скільки обійшовся                       скоморох - правитель?

Карантинне Сказав комплімент необачно. Гадав, що безхитрісний, звичний… «Ти в масці така симпатична!» Тепер за життя своє лячно.

- Мені здається, наче Цей блазень нас дурачить… - Ні, ти не прав ні разу – Він наіпав нас зразу.

Я чоловік         начальникослухняний, Але живе в мені         дослідницьке начало: Як сталось, що у цьому балагані Тупі іще тупіших         у верхи обрали? 

З холоднокровним інтересом, Зачувши крик із тисяч уст, Європа спогляда безстресно, Як Бацька дрючить Беларусь.

Настиг, мабуть, нас Божий гнів Й погнав, недужих, по етапу… Бо надто ревно упродовж віків Допомагали ми кацапам.

Дидактичне Ніяк не можем осягти ми, Хоч вчить історія не вперше: За правилами жити легше, Який в житті не взяти вимір.

Скоро вибори будуть у нас. Залунають солодкі пісні. І замріється наш Гондурас, Й від надій стане млосно мені…

Збрехалась влада понад норму. Між нею і народом – прірва. Приміром, скаже: «Сажа – чорна», І люди звично не повірять.

Ніколи!     Ніколи!         Ніколи Не бачити нам перемоги, Допоки країна в розколі І вірить народ демагогам. --- *Спецслово

Ми переможемо? Та годі! В нас зрадники – недоторкАнні. Під час війни у всіх народів Карали їх без зволікання.

Є риса у нього прекрасна. Постійністю зветься вона. Як був він до виборів блазнем, І нині йому та ж ціна.