Публікації

Показано дописи з Лютий, 2018

НА НАЦІОНАЛЬНЕ ВДОВОЛЕННЯ

Зображення
Як національно свідомий,
Вдоволений, що б не було,
Що в нас не «хуйло» править в домі,
А наше законне «брехло».

НА ПРИВІТАННЯ ДРУЗІВ...

Зображення
НА ПРИВІТАННЯ ДРУЗІВ, ПРИЯТЕЛІВ І ПРОСТО ДОБРИХ ЗНАЙОМИХ З НАГОДИ ПРОХОДЖЕННЯ МНОЮ ЧЕРГОВОЇ ДИСТАНЦІЇ В НАПРЯМКУ НЕБЕС

Народ весь любити не штука.
Абстракція це чи юрма.
А вас я люблю без принуки.
Водночас усіх. Й зокрема.

НА ВІДРОДЖЕННЯ САТИРИЧНОГО ЖУРНАЛУ «ПЕРЕЦЬ»

Зображення
Як птаха фенікс легендарна,
Попри обставини й умови,
Він відродивсь –
                           не елітарний,
А всенародний –
                           «Перець» знову!

НА ПРИНЦИПОВУ РОЗБІЖНІСТЬ

Зображення
Як вип’ють,
                торочать співгромадяни
(Неначе раніш я не знав це):
«Куда уже дальше?!
                                Живем, как в Гвиане.
Страной управляют мерзавцы!»

А я весь простенький,
                                 бо одномовний,
Миліші мені рідні звуки.
Тому заперечую їм
                                послідовно:
Країною правлять падлюки!

НА ОЗНАКИ ПРОГРЕСУ

Зображення
Прогрес наступає невтомно.
Прикмети його зовсім близько:
Комп’ютери вже в кожнім домі
І меншає м’яса в сосисках.

НА ОСТАННІ СТАТИСТИЧНІ ДАНІ

Зображення
Учений-статистик недавно довів,
Й це стало відомо загалу:
У нас в економіці більше кумів,
Ніж спеців
                  й професіоналів.

БЕЗНАГЛЯДНІ ЛЮДИ ВОЛОДИМИРА ШКУРУПІЯ

Зображення
Або трохи про його новелу «Серце вкраяла»             Коли я прочитав новелу Володимира Шкурупія «Серце вкраяла», в пам’яті раптом спливло інше прізвище, дивнувате як на український слух – Мерзликін. Це російський письменник. З його оповіданням я ознайомився років… Давненько. Переважно через те, що на нього дружно напустилися літературні критики. Це створило певну рекламу. В Радянському Союзі була прикмета: якщо офіційні діячі лають, значить, це щось цікаве, гідне уваги.             Оповідання Мерзликіна  було сюжетно простеньке. Солдатик (строкової служби) приїжджає в рідну «дєревєньку» у відпустку. І от молодий автор, на той час – початківець, описує, як «служивий» відпочивав, що чув, що бачив. У кількох словах: пиятика, бійки, лихослів’я. Якщо й ліпити якийсь стильовий ярличок  на це раннє оповідання Мерзликіна, то швидше за все – невигадливий натуралізм. Або примітивний реалізм.  А це вочевидь непохвально. Бо в російській, та й в інших національних культурах, безроздільно панував …