Публікації

Показано дописи з Січень, 2014

ПРОЗА ЖИТТЯ І ЖИТТЯ ПРОЗИ: СТИКИ Й РОЗБІЖНОСТІ.

Критичні нотатки на узбіччі провінційного літературного процесу.     Читаючи книжку Олександра Міщенка «Узбіччя» (повість, новели)*, я раз у раз подумки спотикався об внутрішню дисгармонійність літературних текстів.     І справа не тільки в тому, що досить часто авторське означення жанру не відповідає змісту твору. Так би мовити, ярличок взято з іншого товару. Приміром, тексти «Привид». «Шал», надруковані в розділі «Новели», це, безумовно, образки. Вони непогано виписані. Але з більшим правом їх можна було б визначити як вірші в прозі. І це перекидало б творчий місточок між Олександром Міщенком – поетом і Олександром Міщенком – прозаїком. Бо до появи цієї книжки автор практикував і як поет.     Також  справа не в тому, що в книжці сусідують несподівано контрастні сюжети (це, власне, авторське право: що біля чого розміщувати). Але треба якось прогнозувати й читацьке сприйняття. Після фантастичного образка «Привид» не зразу «врубаєшся» в «Святий обов’язок», написаний в жанрі народного г…

НА НАШИХ ПРЕЗИДЕНТІВ

Зображення
Буває, у певні моменти
(Не знаю, навіяно чим?)
Здається, що всі президенти –
Це заслані кимсь козачки.

НА ОДНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА

Ну як цього нардепа не помітиш?!
Дві якості чудово в ньому збіглись:
Та важко з’ясувати,
                               навіть ерудиту,
Він більше провокатор чи невіглас?

НА НАДІЇ

Вона з трудом несла свій бюст –
В надії щирій: хтось їй допоможе.

ФІЛОСОФІЧНЕ

Зображення
Питань багато є на світі.
Одне доволі вже старе:
Свободи прагне віл щомиті?
Чи тільки як ярмо натре?

НА ПРИБЛУДНУ КІШКУ

Зображення
В стилі дворового хоку Кішка прибилась до мене.
Красива, пухнаста.
Хвіст лише в неї надкушений.
Мабуть,
Пес наздогнав її,
Бідну.
Як подивлюся на неї,
Згадую зразу Венеру Мілоську.

НА ВІЧНИЙ ТЕАТР

Зображення
«Весь світ – театр», - Шекспір підмітив.
На те резони мав свої.
А в нас державницьку еліту
Невтомно грають шахраї.

НА ЗБІЙ У ЗАГАЛЬНО ДОСТУПНІЙ ЛОГІЦІ

Зображення
Я помилявся: логіка – не вічна.
Прийшла пора патологічних –
Невігласів, брехлів і клептоманів.
Вони вже скрізь: у владі й на екрані.
І бореться оця клінічна братія…
Так, як і ми, - за демократію.
Втім, нагорі їх більша
                                    концентрація.
Хоча…у цьому теж є певна рація.

НА ФОРМУ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОПОМОГИ

Зображення
Нам кинули коло. Мовляв, рятівне.
Радіє народ горопашний!..
Панове, протріть, як то кажуть, пенсне:
Воно щось нагадує зашморг.

НА ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ

Зображення
Все скаржиться уряд на кризу,
На спад, дефіцитний бюджет…
А наша сусідка, що знизу,
Успішно купони  стриже.

Відкрила вона своє діло.
Їй сам МВФ* не указ!
Жене самогонку уміло,
Бо завжди є попит у нас!

*Міжнародний Валютний фонд

ВІД КОГО ВСЕ-ТАКИ НАША ВЛАДА?

Зображення
Суб’єктивні нотатки не дуже релігійної людини Це слово пролунало далеченько, на іншій географічній широті, у Лондоні, де днями відбувся Автомайдан за участю тамтешніх українців. Невідомий мітингувальник продекламував «саморобний» вірш, де, зокрема, були рядки: «Ми кажем дружно: Диктатурі – ні!!!         Не будемо служити сатані». Мені здається, в ньому, у вірші, знайшло відбиток   інстинктивне відчуття абсолютного зла, його небезпеки. Ніби на живих людей війнуло пеклом…І вони настовбурчилися, насторожилися. Мені не хочеться оспорювати правічне твердження (до речі, зафіксоване в багатьох релігіях), що будь-яка влада – від Бога. Безумовно, Бог – вселенський господар, деміург. Нібито все – по волі  Його. Але не варто забувати й про Його діалектичного суперника - сатану. Це він претендує на світове главенство, він повставав на всеблагу владу Бога. Отаке в нього, бачте, демонічне марнославство: самому хочеться стати вічним авторитетом.  Одне з теологічних визначень сатани – брехня. Пам’ята…