Щоденник грубіяна

Розмова кореспондента газети “Правда” з координатором інтерфронтів європейських республік паном І.І.Смірноффим Леонід Гусак, "Експансія" Кор.: Пане Смірнофф, минуло десять років з початку так званої четвертої хвилі російської еміграції. Яке нині становище в європейських республіках? Смірнофф: Так, минуло понад 10 років, і, незважаючи на закони про біженців, прийняті в країнах Європи, емігрувало сюди понад 50 мільйонів. П’ять років тому було створено наш координаційний комітет “Єдність” з консолідації російськомовного населення. З радістю можу повідомити, що майже в усіх країнах Європи вдалося створити інтерфронти. Тож, Росії є тепер що захищати. Найкраще склалося в Данії та Італії. В Данії, де російськомовне населення становить 60% від загального, ми вимагаємо проведення референдуму. Хай народ висловить свою думку, а не парламент з так званих “корінних жителів”. В Італії утворено Республіку Новоетрусів, населення котрої рішуче заявило про свій намір вступити до Р

Потрапимо ще раз в Росію, Який буде далі сюжет? Лишиться, запевнити смію, Від нас лиш хохляцький акцент.             Квітень 2014 р.

Пішла на прорив десантура. Всі ждали: давно вже пора! Вона ж, м’ать, рятуючи шкуру, Машини бандитам здала. «Рулить» в БТР заколотник… А я у ваганнях захряс: Героїв була тільки сотня*? Нема вже героїв у нас? *Натяк на «Небесну сотню», що геройськи загинула на революційному Майдані. Квітень 2014 р.

АБО ТРІІШКИ ПРО ВЛАДУ І ВЛАДОЛЮБЦІВ     За кадровими політичними переміщеннями я майже не стежу, але на ці, може, й малозначимі, завжди звертаю увагу. Це – відставки високих урядовців. Точніше – самовідставки. Коли людина, перебуваючи, так би мовити, в цілковитому службовому благополуччі, раптом пише заяву (подає рапорт) і просить її звільнити…     Таких добровільних відставок, спричинених не станом здоров’я, а принциповими розбіжностями з поглядами і вимогами вищого начальства, неможливістю виконувати, з огляду на честь і законність, його накази, за час нашої незалежності можна перелічити на пальцях однієї руки.     Не буду називати призвідників поіменно. Не покійники, слава Богу. Це два чи три посли в період опозиційного протистояння Президентові Кучмі. І майже нікого наприкінці правління Віктора Януковича. Правда, як він утік, усибіч  дриснули «вчоравірнопіддані» депутати. Але це, власне й не відставка була, а цілком прогнозована перебіжка. В безпечніше місце, до пер