Щоденник грубіяна

Невже тільки наша – проблема ця: Простий, важкодумний народ До хитрих брехлів тупо тягнеться І зирить їм віддано в рот? Є, певно, взаємна симпатія Між бражками цими двома: Бракує ума першій братії. Вчить друга її…                        Й не дарма.

Ось-ось будуть суддів знімати!.. Ось-ось люстронуть прокурорів!.. Я знаю: казки ці – для «вати» І лагідних душевно хворих.      *     *     * Та є в цьому й радості шмат: Хоч трішки, падлюки, прибздять.

Про нас у світі          Райнхард ВЕЗЕР , редактор з політичних питань          газети «Франкфуртер Альгемайне Цайтунг», ФРН                    ЩО РОБИТЬСЯ В УКРАЇНІ Після повалення режиму Януковича: виборча боротьба за допомогою фільмів, знеболювальних засобів і дещо про проблемних кандидатів. Візит до Полтави перед комунальними виборами. Ленін із Полтави зник. Його бачили востаннє наприкінці лютого 2014 року. Він лежав трохи пошкоджений біля постаменту, на якому стояв понад п’ятдесят років. Що сталося з ним потім, невідомо. Майдан ще носить його ім’я, але на місці Леніна майорить на жовтневому вітрі український прапор. Під ім’ям фундатора Радянського Союзу на чорному гранітному блоці намальована жінка в українському вбранні. Вона розпростерла крила-покрову в синьому й жовтому національних кольорах над борцями Майдану -  «Небесною сотнею», що вишикувалась на хмарині. Роман Повзик був на площі, коли зносили Леніна. Коли з ним говориш, важко уявити, що він вигуку

Свободу слова – провокаторам! Свободу действий – подлецам! И прослывем мы демократами Перед приходом пиз*еца.

Взялась бригада онаністів Наш цех старий реформувати. Помили руки з милом чисто… І от: чекаєм результату.

Приснилось: загубив сто гривень. (Хоч і не мав їх наяву). І з того часу нещасливий, Свідомий втрати я живу.

Або останній засіб демократії           Поколупавшись трішки в пам’яті, я дійшов висновку, що в моєму свідомому житті, на моєму професійному видноколі гарних начальників майже не було. Маю на увазі кваліфікованих, чесних, відповідальних, ініціативних, культурних… І не те що б я був балуваним, як ота Галя з народного анекдоту. Чи схильним до анархізму, недисциплінованим відламком, якого до чого не притулиш – все не так. Справа в тому, що мої враження збігалися з оцінками інших, так би мовити, співпідлеглих. Тобто, в певній мірі це була більш-менш об’єктивна думка підлеглої маси.          Безумовно, легко заперечити: де вам набереш ідеальних начальників? Он який парадний портрет намалювали! А якщо – ніколи? Треба працювати! Як любили повторювати (чомусь!) у недавньому минулому голови нашої облдержадміністрації: «Треба плуга тягти!» Мабуть, цей заклик здавався їм абсолютно переконливим. Хоча мені було важко уявити себе в ролі домашньої худобини, яка тягне це сільськогосподарс

Це напевне болючий процес – Міркувати. З нагоди чи без. Тому люд в найпроблемнішу мить, Коли думати треба – кричить.

Наукове Досліджував я безсторонньо Й давно. І залежність відкрив: Пов’язане тісно безсоння З врожайністю динь й кавунів.

Настала пора – вибирати. У мери аж трусяться три. Ще чинний – тупий і затятий, А другий – як шулер, хитрить. І ще один – просто нахабний, Своє чи чуже – відбере… Й гадає народ православний, Кого він із них обере? Втім, є в претендентів ще риса, Яка їх зближа і ріднить: Всі троє, як кажуть, не лисі Казенне тихцем прихопить.

Купив диплом. Що скажеш більше? Відчув, що враз порозумнішав.

Знову так, як було позавчора, Хоча й крутимо калейдоскоп. Випадають цікаві узори, А життя не міняється, йопт. Може, якось неправильно крутим: Треба вправо нам? Чи навпаки? Втім, навряд чи це вплине по суті: Торохтять там ті ж самі скалки.

Шановна публіка вважає, Актор пророком може стати? Навряд. Не той талант він має. Пророка може лиш зіграти.

Усіх книжок не прочитаєш. Де часу й сил на це набрати? З жінками щось подібне маєм. Та треба якось намагатись…