Щоденник грубіяна

Репліка Всі давно вже в менеджерах, А я горбачусь якогось …ера!

Може, це – не в самому народі? Не чеснота його і не вада… Так влаштована, мабуть, природа, Що падлюк всіх притягує влада.

Здавалось, вибори – не гра у жмурки, Але хто заперечить зримий факт:  У будь-якого явного придурка Є свій захоплений електорат.

Коли вивчав життєписи поетів, То й до своєї істини дорився: Іще я, з огляду на всі прикмети, До справжнього натхнення не допився.

Пані заявила на мужчину: Що, мовляв, її він зґвалтував. І його за витівку злочинну В буцегарню суд запакував. От і вся історія похмура. Розгадав суддя її сюжет. Хоч, між іншим, пані була курва, А мужчина, власне, імпотент.

СПРОБА ПРИВАТНОГО  ДОСЛІДЖЕННЯ ПОШИРЕНОГО ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО ТИПУ На написання саги мене спровокував вихід у світ видання «Жлобологія» у Києві. Я його не читав, але хочу сказати… Помітили, яка прозора алюзія на літературно-критичні обставини почилого в Бозі Радянського Союзу? Коли читали тільки цензори й партійні ідеологи, а припрягався критикувати увесь робітничо-селянський актив. Щиро й віддано. Але я не критикувати. Я просто хочу доповнити, бо і в мене є свої спостереження і – перепрошую за апломб! – думки з цього приводу. З приводу жлобів і жлобства. Жлоб це  органічне, практично нероздільне поєднання (сплав, переплетіння) тупості, жадібності і заздрості. Жлоб це примітивний матеріаліст. Він абсолютно нездатний з кимось домовлятися і чесно дотримуватися слова. Точніше: він дотримується  домовленості, але тільки в тій частині, яка йому вигідна. І в цьому, власне, проявляється  його тупість. Бо жлоб просто нездатний уявити переваги добре організованої колективної праці над