Щоденник грубіяна

У мене склалося стійке враження, що активістів, ентузіастів, різних соціально жвавих людей власті недолюблюють. Навіть у тих випадках, коли позапосадові активісти хочуть цим же властям допомогти. Згідно з ними ж затвердженими законами, положеннями, офіційними рекомендаціями тощо. І я їх, власті, розумію. Вони хочуть, щоб було тихо, було звично. Бо різке відхилення – це певний ризик. А чи не викличе воно незадоволення в якомусь сегменті електорату? Бо не за горами вибори. Як би ці вибори не стали перевиборами. Тому треба діяти нишком, з максимальною приємністю для всіх – починаючи від дипломованого розумника і закінчуючи круглим ідіотом. У родинному нам тваринному світі ця поведінка нагадує карася, який на зиму зарився в пухкий мул. Якому глибоко огидні різні порухи на просторах рідного мілководдя.

До чого ж народ в нас противний! Це знає усяк керівник. Від нього, що зовсім не дивно, Недавно Гарант навіть втік!

Ця  послідовність мало кого тішить. Але історія не терпить перемін. Настала демократія раніше, Ніж народився в нас громадянин.

Для натовпу найкращою з розваг Колись були вистави й різні клоуни. Мабуть, потрапили ми в часовий зигзаг Й ждемо:                розважать чи одурять знову нас?

Стартує полтавська рулетка – Бурульки нависли з дахів. Навряд чи поможе нам верткість. Хіба що каструльки до брів.

Не знаю, чи ще хтось помітив?... Із друзями якось сидів Й подумав: на грішному світі Прогрес весь – від пияків. Питущі народи створили Індустрію, банки, авто… Кому ж абстиненція* мила, У поступі, власне, ніхто! Не винайшов і авторучки Тверезий і благосний люд. Та спрага комфорту так мучить, Що «маври» мільйонами пруть У давню «невірну» Європу, Де що не народ, то пияк, Де в фАворі рюмки і стопки, Й бокали. Без них нам ніяк… І я піднімаю свій келих, Такий урочистий увесь Й водночас – красиво веселий, Бо знаю: за мною - прогрес! *Цілковите утримання від вживання спиртних напоїв.

О скільки у нас кандидатів Й високих посад пошуковців! А токарів – годі й шукати! Та й зварники вивелись зовсім. І ми у дворі розсудили: Мабуть, треба  їх перевчати! Так збільшили б кількість рабсили І зменшили гурт депутатів.

Як дивлюся на рідні терени, Часто муляє думка одна: Так багато в нас прагнуть на сцену Без уявлення: «А нахрена?..»

Вже зазмагались кандидати з усіх сил. З промов і гасел ясно до нудоти: Затребувані знову голоси Тупих, довірливих та ідіотів.

Для задоволення завжди є місце. Занудьгував – вмикаєш телевізор. А як набриднуть дамські попки і солісти, То радо вимикаєш «бісову валізу»*. *Пропоную замість російського «ящика». Українізуйтеся, панове!

Есть в мире удивительные вещи: Ничтожество – а как талантливо клевещет!

Із політичних «мєчтаній» У нього я майже увірував. Є армія, томос – все він… «Запакував» би                     ще кілька Насірових – Ціни не було б йому, блін!

Зріст в політиці не має сенсу. Лукашенко – он який бугай! Ліг під Путіна практично без ексцесів, Хоча карла той і визнаний шахрай. Хай би сам уклався під *уйла він. Але ж ні – й країну вслід потяг І, набувши зрадницької слави, Викреслив державу з світу в один мах. «Белый аист летит…»

Озираючи рейтинги Помилились: обрали убоїще – Брехуна й бандюка Януковича. «Вже ми навчені!..» - людність гадає І … на інші граблі наступає. Мабуть, варто усім уже знати, Що граблів у країні багато. І, звертаю увагу народу, Є граблі і жіночого роду.