Публікації

Показано дописи з лютий, 2017

НА ПЕЧІНКОВУ РЕКЛАМУ*

Зображення
З аборигенського життя Коли я чую грізний рявк По «ящику» чи радіо, Як дба про нас «Полтава-Банк», То це мене не радує. Чому? Одна дрібна деталь (У слабкості зізнаюся): З дитинства ніжного, на жаль, Я галасу лякаюся.    --- *Яка вже в печінках м. Полтава

ПРО ХИБНІСТЬ ПОСПІШНОЇ ОЦІНКИ

Зображення
Оцінювати якості напою Не поспішаймо ще під час                                         застілля. Яким він був, підкаже нам з тобою Суворе вранішнє похмілля.

ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ І НАЗВУ

Зображення
    На прикладі ОРДЛО Якщо нас зрадив хтось один, Це зрада, без мудрації. Якщо ж багато особин – То це - колаборація?

НА ВОРОН І ПОЛТАВСЬКИЙ ЛЬОДОВИКОВИЙ ПЕРІОД

Зображення
З аборигенського життя Ворони, бля, потомки динозаврів, Розкаркались, готуючись до сну. Я крижаним ледь суну тротуаром… Боюсь – накаркають, що знову                     на*бнусь.

КОТИ В МОЄМУ ЖИТТІ

Зображення
Натуральна історія     Нині стала модною тема котів. У ФБ кожен третій пост – котяча морда (мордочка, мордуська, мордище. Означення можна вибирати в залежності від розміру і виразу котячого «обличчя» та ситуації, в яку котяра потрапив чи створив).     Підхоплений масовим рухом котолюбства, я вирішив написати, ну, якщо не мемуар, то хоча б етюд на тему «Коти в моєму житті».     …Вирішив то вирішив, але мої життєві зигзаги з їхніми, котячими, перетиналися досить рідко. Найдовше я спілкувався і, власне, спілкуюся й досі, з кішкою на прозвисько… Втім, про прозвисько далі.     Роки три тому, купуючи на базарі м’ясні обрізки, я бовкнув:     - Це для нашої Блядуньї, - щоб продавчиня, бува, не подумала, що це я дійшов до такого харчування. Гординя, бачте.     - Кого це ви так називаєте, - поцікавилася молода жінка.     - Та кішку! Знову кошенят навела… Тепер жерти безперервно просить.     - Настояща женщина! – чомусь зраділа продавчиня. Й ім’я таке цікаве…     Не скажу, щ

ЧАС РУДИХ

Зображення
Або кілька слів з приводу мого давнього упередження     За моєї молодості, яка припала на епоху абсолютного торжества марксизму-ленінізму і книжкового дефіциту, страшенним попитом користувалися збірники афоризмів. У мене до цього часу зберігаються ці прекрасні книжки. Приміром, «В мире мудрых мыслей», «Золотые россыпи», «Симфония разума»… Придбання майже кожної збірки супроводжувалося інтригою. Передусім,  треба було довідатися, яка книгарня одержала щось путнє. По-друге, добре якщо в ній працювала знайома продавчиня. А якщо в книгарні знайомих не було, я мав їх терміново завести… Доводилося, висловлюючись сучасною термінологією, вступати в корупційний зв’язок.     Такий підвищений попит на афористику можна пояснити не тільки банальним бажанням інтелігентної (чи напівінтелігентної) людини «поумничать», покрасуватися завдяки «заемной мудрости», а й потягом простого радянського читача до незамулених джерел філософії, історії, мистецтва.     Бо не вічно ж цитувати В.І. Леніна, Л.