Щоденник грубіяна

Нотатки зрадофіла Недавно я довідався, що німецькою «державна зрада» - «Hochverrat». Якщо в зворотному напрямку, на українську, то дослівно – «висока зрада», «велика зрада». Найбільша зрада з-поміж інших різновидів: подружньої, дружньої і т. д. Мене це здивувало. Може, через буденність цього явища у нас? Особливо під час резекції Криму. До цього часу в очах стоїть мордатий полковник, який задоволено спалює (на камеру) український паспорт. Учинив найвищу зраду, так би мовити, з радістю. Ця, може, й приватна справа полковника викликала в мене огиду. А саме – через думку, як ця облампасена амеба  добивалася відзнак і звань. Для війська, яке 23 роки ні з ким не воювало, це була бюрократично-корупційна інтрига, наповнена лакузтвом, приниженням і «подношениями» різної величини. Втім, гадаю, полковник приниження не відчував. Для цього треба мати почуття гідності і честі. Можливо, через те, що в нас тривалий час не було власної держави, ми не навчилися цінувати переваги д...

Зробив відкриття я, панове. Утім, визнаю, досить прОсте: Знання іноземної мови Цілком уживається з жлобством. 

Напевне, що пузА і пики – Як форма одягу у генералів. Бо кожен з них – стратег великий Й повинен виділятись із загалу.

Як блохи, у знесилену тварину Вп’ялися й жити, курва, не дають, Отак жлоби обсіли Україну, Й ніяк вона не рушить в добру путь.

Є у нас запущена проблема, Й через це повсюдно охи й ахи. На своїх родючих чорноземах Ми ніяк не прогодуєм олігархів.

    Мабуть, ода Острівець стабільності на світі! Добрий дух навколишніх дворів! Йдуть до тебе люди працьовиті Без плакатів, гасел й зайвих слів. Промайнуло кілька президентів, Буйних депутатів довгий ряд, А тобі у будь-які моменти Кожен із відвідувачів рад. Незаможним тут у борг відпустять Й не накрутять банківський процент, Лиш погляне пильно тьотя Дуся – І не треба довідок й анкет. Ділова тут завжди атмосфера І водночас всі – одна сім’я… Жде й мене, як дворового сера, Самогонна точечка моя.

Я першим ніколи не бив, Не створював прецеденту. Звертавсь винятково на «ви», «Косив» під інтелігента. «За віщо?» - спитати не встиг Учора, як блискавично Мудак якийсь вдарив під дих Й за фейс мій узявся звично. Коли перед дзеркалом став Уранці (ноги – як з вати), Подумав: напевне Мінздрав Порадив би звичку міняти.