Щоденник грубіяна

З комунальної лірики Вже сходить сніг. Так наречена Зніма поволі білу сукню… І  скрізь являється                     на світло денне Лайно й сміття,                    затоптане в багнюку. О, світлий образ  чистої дівиці До міста не притулиш! Тільки здуру. Нагадує воно, як придивиться, Стару, потягану, немиту курву.

Котяра голосить. Що з нього візьмеш?! Напевне, яйця крутить на погоду. І я прислухався до організму. Спокійно там. І трохи шкода.