Щоденник грубіяна

Або трохи  про мутантів, орлів і Змія-Горинича     Колись, пізнього Середньовіччя, а подекуди й донині, мандрівні циркачі та інший бродячий люд полюбляв заробляти на демонстрації різного роду відхилень від норми – у людей, тварин тощо.     За відносно скромну плату публіку запрошували оглянути, приміром, волохату жінку, маленького чоловічка – ліліпута, телицю з шістьома ногами, курку з двома головами… Або навпаки – гіганта з одним оком, такого собі натурального циклопа. Коли «відхилень» бракувало, то заради заробітку їх фальшували. Наприклад, цілком симпатичну жінку обклеювали тонко вичиненою шкурою кози чи вівці. І атракціон готовий: волохата жінка!      Можливість оглянути незвичну істоту приваблювало багато людей. Телевізорів тоді не було. Розваги можна було перелічити на пальцях: ну, побитися в шинку, помилуватися, як вішають розбійника, послухати оповідки мандрівного ченця… Та й усе, мабуть.     На сучасній науковій мові істот з відхиленнями часто називають мутантами.

У ветлікарні кіт розм’як і замурчав. Скрізь чисто, стильно… Видно, що приватна. І звідкіля б цей кіт блудливий знав, Що зараз його будуть каструвати?

Дурив державу і народ давненько, Пів-України прихватизував, Всім притягаючись, що любить її, неньку. Й тут час державної ревізії настав. Громадськість – треба ж! – раптом осміліла: «Хай повертає вкрадене мерщій!» Та він понти жене лохам розгарячілим: «Це політична помста! Це розбій!»                     2006 р.

Діла лишимо незавершені (Ніхто ще усе не встигав), Як завжди і скрізь – ошелешені, Що рано Господь нас призвав. Проблема це наша вже нібито… Лишив її Грозний Іван: Не встигнув, царюючи, вибити Рабів своїх – московитян.

На святі був. На Покрові. Народ не збуханий. Обличчя світлі. Сміялися. Добра бажали… Подумалось: а, може, і начальство стане кращим?

З ужиткової психології: Є прикмета новочасна: Якщо метрів шість паркан, Значить, що маєтку власник – Хитрожопий владний пан.

У колишнім Есесері Мурмотіли де-не-де: «Правильно собака *ере, Та неправильно кладе». Незалежність вже зі стажем. Попри правильність промов, Ремствує громада так же: Влада всім наклала знов!

Сантехнік Григорій Мурашко Вступив в корупційний зв’язок: Стягнув із госпОдарки пляшку І сірого зельця шматок. І кара не забарилась: На очі упала імла, Зсудомило болісно тіло… У пляшці «пальонка» була.