Щоденник грубіяна

И снова вопящее быдло Под кличкой «великий народ» Все так же легко и обрыдло Мерзавца на трон изберет.

Па́м'ятник ге́тьману Мазе́пі та королю́ Ка́рлу ХІІ у селі Дігтярівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області Хотіли пам’ятник Мазепі, Як історичній, видатній особі, Поставити… Та от халепа: Знов вийшов пам’ятник Кукобі*. *Міський голова, під час головування якого був проданий приватному власникові Кадетський корпус – найбільша архітектурна пам’ятка Полтави.

Раніше, стрічаючи даму З собачкою на повідку, Завжди приділяв, поміж нами, Я пильну увагу задку. Тепер, коли став я сивіший,  Змінився чомусь і мій смак: Цікавлять мене уже більше Породи придамських собак.

Сподівалися ми на плоди Довгожданої, блін, демократії. Та на довгій дорозі сюди Розтягла їх начальницька братія.

Бреду колись знайомим містом, Ледь впізнаю…Бо скрізь кафушки. Гулять навчилось товариство! А працювати? Буде Пушкін?

Колгоспи давно розпустили. Новітні насунулись зміни. Та кинути красти – несила! Тепер як колгосп – вся країна.

                 Особисто-електоральне. Я, мабуть, розумний не впОвні, Як кажуть продвинуті – «вата». Он скільки дядьків пишномовних Вже мною біжать керувати. Знов бачу знайомі обличчя… Вони ж, йопт, уже керували! Не раз, і не два, і не тричі… І стільки ж в нас кризи й обвали!

«Обольщаемся» їхніми «звуками» Про народ і шляхетний порив… Хоча маємо справу з падлюками, Знов здаються орлами тхори.

Щось написав… Корисне, для народу. Й подумав радісно: «Оце – воно!» Коли знадвору: «Кидай свої оди! Четвертого бракує в доміно».

Велика країна в нас. Спори Про це вже ущухли неначе… Шкода лиш: на наші простори Розумних людей не настачиш.

Прокинулась «Совість Вкраїни» (Є партії дивні у нас!) Й гадає тепер без упину, Що б добре зробити для мас? І, кажуть, додумалась, врешті. Не спало на ум ні UA, Як висунуть знову на мерство Купця й «мудреця» МамаЯ. Пожвавились пенсіонери, Готують торби і кульки. За гречку і мавпочку мером Обрали б вони залюбки.