Публікації

Показано дописи з Березень, 2014

НА ЗЛОБУ ДНЯ

Зображення
Навчилися гімн ми співати,
Уранці і перед сном.
Навчитися б ще й з автоматів
Прицільно стріляти гуртом.

НА ХАРЧОВИЙ ЛАНЦЮЖОК

Зображення
Як зручно, що поруч з каналом
Незмінно тривожних новин
В меню розмістилася вдало
Програма «У світі тварин».

Якщо захотів відпочити,
То пальчиком тільки натис –
І враз у прекрасному світі
Ти щирих створінь опинивсь.

Там кожен звірок добре знає
Порядок і в нім свою роль,
Хто, скільки і що споживає.
І їм не потрібний контроль.

ЯКЩО ЗАВТРА – ОКУПАЦІЯ?

Зображення
Мабуть, для тих, хто гадає якось відсидітись. Як визволяли їх. Не пам’ятаю, з якої причини я зачепився за цей текст. Він був виставлений в Інтернеті давно, був  скромно оформлений, як кажуть, без затій -  аркуші А4 з безпретензійним шрифтом. Збірка спогадів колишніх жителів провінційного містечка Шляве мала скромну назву «Моя доля – тільки  одна з багатьох мільйонів» («Mein Schicksal ist nur eines unter vielen Millionen»). Німці Східної Померанії згадували про те, як вони виживали в 1944-1947 рр. і, зокрема, переселення з рідних земель (їхні предки замешкували там близько 700 років) у західну частину розгромленого у Другій світовій Рейху. По війні ці прибалтійські терени, згідно з  ялтинською домовленістю між країнами антигітлерівської коаліції, мали відійти до Польщі. Пізніше в Польській республіці вони набули назву «Ziemie odzyskane», тобто, «Возз’єднані  землі».
    Я, мабуть,  затримався на цих спогадах через те, що сподівався знайти в них згадку про наших західних українців, яких …

НА ВЕЛИКУ КИТАЙСЬКУ СТІНУ

Зображення
Грошей, як на зло, в мене мало.
Точніше – немає давно.
А то – прислужився б загалу,
Знімали б мене у кіно.

У мене ідея багата:
Всі знають китайську стіну.
В оренду її треба взяти
За більш-менш помірну ціну.

НА ПРОБЛЕМУ НИНІШНЬОГО ВИБОРУ

Наразі постала висока вимога,
Народ у істериці б’ється:
Де взяти, нарешті, вождя нам такого,
Що зовсім не краде й не продається?

НА ПРЕЗИДЕНСЬКІ ВИБОРИ 2010 РОКУ

(З неопублікованого. Ніхто не взяв) Знов сходняк. Вибираємо владу.
Заживемо козирно і зручно.
В кандидатах – естет Льовка Задов
Й мила Сонька, Із золота ручка.

МІРКУВАННЯ

Було б у нас мільйонів 20
                    націоналістів,
Жодна падла не посміла б полізти.

НА ІСТОРИЧНУ БЕЗВИХІДЬ

або НА БРАК БЛАГОРОДНОГО СОСЛОВІЯ Нагнув главарь наш майже всіх.
Прибзділи. Думають: чия ж там черга?
І не повстав чомусь ще жодний псих,
І графа, блін, нема
                               фон Штауффенберга!.. (Написано до подій на Майдані)

НА ЗБИТЕ ПОРІВНЯННЯ

Народ – великий організм.
Порівняння – не дивина.
Та вразило, як придививсь:
О, як багато в нім гівна!

ЗАКРИТТЯ ЕПОХИ

Зображення
АБО ПРО ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕНІНОПАДУ В ПОЛТАВІ Відверто кажучи, знесення пам’ятника Володимиру Іллічу в Полтаві вразило мене любительщиною, тобто, непрофесійністю виконання. Почалося, як зазвичай у нас ведеться, із запізнення. Публічний захід мав початися на початку шостої вечора (хвилин 15-20 було б достатньо, щоб колона молодих виконавців промарширувала від будівлі облдержадміністрації до площі Леніна), але чи крокували не енергійно, чи щось затримало в дорозі, - врешті прибули на годину пізніше. Народні маси вже почали мерзнути, але, попри ремствування, не розходилися: хотіли попрощатися з вождем. Власне, вони усвідомлювали історичність цього моменту: з «обрушением» вождя  закінчується епоха. Можна сказати: зачиняється, гучно гримнувши пам’ятником, як дверима: бабах!
    Як не дивно, прихильників «вічно живого» на місці події виявилося небагато. Врешті – в моєму секторі спостереження. Двох немолодих чоловіків, які гаряче наполягали, що пам’ятник - неабиякий витвір мистецтва і руйну…