Щоденник грубіяна

Замало було Януковича?
Не вчиться народ, хоч ти плач!
Тепер він очікує помочі,
Яку обіцяє паяц.

Є день такий, коли ти уявляєш,
Що ти потрібний всім, ти цяця й корифей,
Що кращого в райцентрі, аніж ти, немає…
Шкода, що так здається лиш на ювілей.

Як ви – не знаю. Я ж завжди балдію*
(Є в цьому явно щось ідіотичне),
Коли держава, де вгніздилась деспотія,
Повча, як жити нам демократично.

*Слово не наше. Може, «балдю»?

Почув від знавців.
          Від так званих гурманів.
Про культуру пиття.
          Була в них дискусія.
Перевірить рішив.
          У тверезому стані.
…Я флакон засмоктав…
          А де ж послєвкусіє?!

Передвиборне
Народе! Ти мене злякав!
Невже у тебе виднокіл, як в курки?
За «Соньку»  «топиш» і за кривлякА…
Чи це в нас стільки
                        йолопів й придурків?

Їх більше уже сорока –
Кандидатів у президенти.
Чи температура така
В народу і претендентів?

Ма*ть, час владолюбців настав.
Пішли в президенти всі валом.
Втім, де їм набрати держав,
Щоб всі вони покерували?

Гідротехнічне
Завжди поважав я науку.
Як мамі я їй довіряв.
Й, коли будували цю штуку,
Уважно експертів читав.

Давала чоловічій братії
З поваги, здуру і симпатії.

Давала також із цікавості:
Що зможе цей з своєю малістю?