Щоденник грубіяна

Замало було Януковича? Не вчиться народ, хоч ти плач! Тепер він очікує помочі, Яку обіцяє паяц.

Є день такий, коли ти уявляєш, Що ти потрібний всім, ти цяця й корифей, Що кращого в райцентрі, аніж ти, немає… Шкода, що так здається лиш на ювілей.

Як ви – не знаю. Я ж завжди балдію* (Є в цьому явно щось ідіотичне), Коли держава, де вгніздилась деспотія, Повча, як жити нам демократично. *Слово не наше. Може, «балдю»?

Почув від знавців.           Від так званих гурманів. Про культуру пиття.           Була в них дискусія. Перевірить рішив.           У тверезому стані. …Я флакон засмоктав…           А де ж послєвкусіє?!

Передвиборне Народе! Ти мене злякав! Невже у тебе виднокіл, як в курки? За «Соньку»  «топиш» і за кривлякА… Чи це в нас стільки                         йолопів й придурків?

Їх більше уже сорока – Кандидатів у президенти. Чи температура така В народу і претендентів? Ма*ть, час владолюбців настав. Пішли в президенти всі валом. Втім, де їм набрати держав, Щоб всі вони покерували?

Гідротехнічне Завжди поважав я науку. Як мамі я їй довіряв. Й, коли будували цю штуку, Уважно експертів читав.

Давала чоловічій братії З поваги, здуру і симпатії. Давала також із цікавості: Що зможе цей з своєю малістю?