Щоденник грубіяна

   Про зв’язок епох Я етносу відчув                      правдивий повів, Коли її сподобивсь споглядати: У пам’яті спливло                      забуте слово, Яке в селі почув: «пащекувата».

В нього є політичний талант, Гідний гарних, піднесених рим. В кого ще був такий результат: Рот розкрив – й остокиздів усім.

Відпустив він бороду і вуса. Зовні посоліднішав помітно. Хоч «в нутрях», сказати чесно мушу, Він, як був, такий же безпросвітний.

Раніш не знали таких «жмурок». Вже став культурніш виборчий                                                 загал? Не скаже він тепер «придурок» На кандидата. Ні… «оригінал».

«Фізіогноміст» я так – любитель. Та бачу на його обличчі певний знак: Хоча він вже столичний житель, Та личко видає сільського хитруна.

Хто в кого набрався?  Буваю на базарі, безумовно… Й спіткав торговку грубу, язикату. І я сказав їй, дуже принципово: «Який ви приклад подаЄте депутатам!? Вони також приходять за харчами, А тут і ви із вашим диким сленгом! Тому вони так грубо правлять нами, Не вдосконалюючи своє «его».

Конспірологічне У дворі в нас припущення знову, Що чиновники і депутати Між собою затіяли змову, Щоби нас, простяків, наіпати.

О скільки у нас кандидатів Й високих посад пошуковців! А токарів – годі й шукати! Та й зварники вивелись зовсім. І ми у дворі розсудили: Мабуть, треба  їх перевчати! Так збільшили б кількість рабсили І зменшили гурт депутатів.

Уже скільки років підряд Несуть вони хрест нелегкий, Для лЮдського пнуться добра… Виходить же все навпаки.

Мужик якийсь підстаркуватий, Як вип*є, кричить на весь двір: - Народе, не вір депутатам, Євреям, рудим і Москві! Який же він не толерантний! Та галас його, втім, дарма: У нас діячів, мав би знати, Інакших давно вже нема.

Про це треба прямо сказати. Нахабство на рівні скандалу: Примушувати депутатів Робити,            що наобіцяли.

Провів дослідження в дворі я Й засвідчити готовий скрізь: Найбільше вартий в нас довір’я Сантехнік.         А не депутат якийсь.

Довідатись просто охота, В звичайних людей, не із преси: Чого б ця брехлива істота Служила чиїмсь інтересам?!

Невдовзі кругла дата буде, Як ми взялися за велику справу: Із шахраями і продажним людом Будуємо передову державу.

Прогнозований. Ще змалку. Це не відібрати. Бо від нього, крім підлянки, Нічого чекати.

    Колеблятельне Якщо правда, що про них пишуть, То які депутати падлюки! Якщо ж ні, і вони – найлюбіші, То, виходить, «писателі» – суки?

Коли я бачу, як із баків, Що для непотребу й сміття, Зрання стирчать народні сраки, Гадаю: щось пішло не так… Де галасливі депутати – Організатори життя? Хай вчать сміття перебирати! Це теж наука непроста! Чому вони не із народом, Який на смітник завели? …Втім, шулерам, мабуть, не шкода Лоха, якого розвели.

Знов побилась депутати в залі. І причина, гідна пишних од: Депутати палко сперечались, Хто з них дужче любить цей народ. А народ, на амнезію хворий, Соває в умі важкі думки: Чи платити й за тепло надворі? Й – звідкіля взялись ці мудаки?

Здавався він мені порядним, Фанатом прогресивних змін. І раптом скочив на посаду!.. Напевне, скурвився і він.

До вас, улюблені, моє програмне слово. Проголосуйте, як минулий раз! І житимете й далі ви ху…чудово, А я невтомно турбуватимусь про вас. Я пам’ятаю ваші кращі риси: Продажність, тупість, неохоту змін… Збагатитесь ви, як церковні миші, Якщо пролізу я, нарешті, у Кабмін. Я вас люблю, на голову лінивих, Забудьків, крикунів, вопще – народ. Такими ви приємні особливо, Бо ви моя стара надія і оплот.