НА ЖИТТЄВИЙ РОЗКЛАД
Фаталістичне Всі пацюки гайнули з корабля. А я стою на вахті, п’януватий. Неподалік видніється земля… Питається: чого панікувати? І раптом я додумався: тупак! В них чуйка на посади й грошенята. Відчули вигоду. Це певний знак. А я лишуся тут – дірки латати. Уперлись в благодатний суходіл. Там пацюки уже облаштувались… А що поробиш? Я повільний, наче віл. Вони – меткіші. І їм завжди мало.