Щоденник грубіяна

За достатком вибирали милих, Їхали в Аравію з Гребінки*… Та коли там раптом забомбило, Пригадали: ми ж бо українки! *Містечко в Полтавській області.

Біжить народ. Точніше: виїжджає. Не здуру, а з чіткого розрахунку. Бо тут народ лише платіжки має, А там – іще й валюту на рахунку. – А хто любитиме в нас Батьківщину? – Гадаю інколи зі страхом. Щоб самовіддано і безупинно. Одна надія – На начальство й олігархів.

Чи це тільки в нашій країні? Кляне її дехто затято І хоче водночас наївно, Щоб жити у ній було святом.

Є складність, у якої є причина: Зрости у бідності – й любити Батьківщину. І є також духовна дешевизна: Багатим бути – і паплюжити Вітчизну.