Щоденник грубіяна

Діла хренові. Заправля придурок. Та хай тебе  один момент утішить: Хоч президент у нас –                  карикатура, Та за поребриком –                   бардак ще більший.

Надивившись на рідний народ, Зрозумів його вдачу затяту: Йому думати важче стокрот, Ніж кричати і бунтувати.

Пролетіли, мАбуть, ми знову (Ніби щось в голові в нас наверчено!) Обрали вождем Хлестакова, А ждемо перемог, як від Черчіля.

Згорів «котлярик». І немає крайніх. (Втім, оптимісти стверджують: не зовсім). Й чого квоктати?! Справа це звичайна. Спалив хтось «корпус»*, а шукають й досі. *Кадетський корпус   КАДРИ З «КОТЛЯРИКА» Спогад біля пожарища Так молодняк став називати кінотеатр ім. Котляревського в останні 4-5 років. Раніше його звали просто - «Котляревського». Тоді великі кінотеатри (на дві зали) було важко переплутати. Він тривалий час був один. «Колос» ще не реставрували. «Салют», біля Сонячного парку, з відносно невеликою залою, нагадував сільський клуб. Кінотеатр «Комсомолець» був досить далеко від центру, а останнім часом, уже за Незалежності, його приміщення взагалі перепрофілювали. Кіна не стало. А «Котлярик» ще тримався. Ліворуч від нього (якщо дивитися фронтально) влаштували фонтан. За ним, лівіше, стояв газетний кіоск, який після проголошення Незалежності України торгував рухівськими виданнями, просвічував народ. Звести роль «Котлярика» в ті далекі роки (50-60-і минулого століття) до прост

«В народі мудрості доволі…» - Сказав якось учений ребе. Про свій подумав мимоволі: «Невже йому так мало треба?» 

Усім арахаміям у владі присвячується З народного дивуюсь інтелекту: Як розум вирізня і відповідно діє… У депутати вибира суб’єктів, Чиє ім’я і вимовить не вміє.

 Міжнародне На голову так вплинув «ящик»*, Чи здуру вирішили ми, Що хтось про нас подбає краще, Ніж ми подбаємо самі?

НА НОВОРІЧНЕ СВЯТО Самотній був. Один на цілий світ. Спасибі, хоч навідався ковід. ЗАЧИНЕНО! Закрили все! Немає казино і саун… Лишили лиш для даунів локдаун.