Щоденник грубіяна

*** Мужа в Сирию послали, Знать, в командировку. А я с теликом осталась И Путиным Вовкой.

Вже  скоро ювілей, великий, знаний, - Як бореться простацький наш народ Зі змовою брехлів і клептоманів. Й невдовзі переможе. От, от, от…

Наспіла думка якось в тиші: А світ я так і не поліпшив… Коньки відкину – і привіт! Прощай недосконалий світ! Та потім трішечки подумав І припустив з жертовним сумом: А, може, це і є мій внесок, Який сприятиме прогресу?

Він – падлюка органічна. Вдача це його довічна. Та не мучить сумнів жодний. Думає, що так – природно.

Якщо нащадок запитає: - За скільки ти продавсь  кіло? У мене відповідь проста є: - Цей торбодавець – менше зло. …Вони так владу, йопт, обсіли, Що чесним явно невпротик. І вибираємо безсило Ми з-поміж тих же підлих пик.

Я б на вибори пішов, Привід підходящий: Перший бреше харашо, Другий – іще краще. Хоча з виду я простак, Порівняти здатний: Перший тирить абияк, Другий – акуратно.

Не знаю, з якої саме причини, але я «виступив». Може, далося взнаки пивне похмілля, яке неминуче викликає понурі думки? Чи поганий настрій, який спричинили обіцянки підвищити пенсію? Уряд, мабуть, заклопотався іншими питаннями, а нам знову вийшов «хрен на комірець». А, може, душа знову запрагла порядку, якого я в житті ніколи не бачив, а так хотілося… Хоча б на простенькому побутовому рівні. Одно слово, я «виступив»: - Куда пошла? – гаркнув я на даму не те щоб похилого, але вже несвіжого вигляду. – Черга закінчується он, біля дверей!.. В аптеці низьких цін завжди так: ліки трохи дешевші, а черги незрівняно довші. Хворуватий обиватель високо цінує різницю в 5-10-20 гривень і масово товчеться тут з відкриття до закриття.