Щоденник грубіяна

   Збудила думка серед ночі: Цікаво, що він ще відмочить?

«Фізіогноміст» я так – любитель. Та бачу на його обличчі певний знак: Хоча він вже столичний житель, Та личко видає сільського хитруна.

Пейзаж Як черв*яки по рясному дощу Повилазили з нір своїх «риги», І доносять нам ЗМІ їхній шум: «Наконец! Завалили «барыгу»!

У нас повернулися справи Для світу доволі незвично: Народ хоче власну державу Прикінчити демократично.

Я щодо референдуму – не проти. Нехай народ у барах скаже слово. Та хто проголосує за піхоту, Яка спливла під Іловайськом кров*ю? Я щодо референдуму – не проти. Та слово треба дати й десантурі, Яка без «броників» ішли на дзоти, Навік лишивши матерів в зажурі. Я щодо референдуму – не проти. Та як замучених урахувати думку, Що «на підвалах» нищила звірота? Як завести із нею              приязні стосунки?

Між тим, Співчуваю цьому скомороху, Коли пнеться зобразити                         вдумливий вигляд, Йому невластивий ні разу                         й нітрохи. Напевне орла так зіграв би                         вертлЯвенький щиглик.

Щось, мабуть, сталось з моїм нюхом. А, може, й ви відчули це: По виборах в умах                        якась задуха І виразно запахло пиз*ецем.

Хто в кого набрався?  Буваю на базарі, безумовно… Й спіткав торговку грубу, язикату. І я сказав їй, дуже принципово: «Який ви приклад подаЄте депутатам!? Вони також приходять за харчами, А тут і ви із вашим диким сленгом! Тому вони так грубо правлять нами, Не вдосконалюючи своє «его».

Якби уживані скрізь                             фрази і слова Культурний шар були удатні                             сформувати, Нащадок вчений потім би                             занотував: «Була епоха це                     Російського, йопт, мату».

Післявиборне Я бачу: народ наш став кращим, По виборах враз подобрів. Зрозходував злобу добряче На різних політ діячів. У ньому й гівна стало менше, Як міг він Главу обісрав, Й тепер свою ріпу він чеше, Чекаючи тупо халяв. Нікому він нині не заздрить. Бо хулі – вже не роздають. Знов поряд все ті ж негаразди, У чому ж гармидера суть? Та жевріє в ньому ще віра, Що казці немає кінця, Й замешкають дружно в квартирі Шакал, крокодил і вівця.

МММ повертається!    В запеклій борні за посаду, В протиборстві обіцянок й схем, Не вилазячи на барикаду, Тихо всіх переміг МММ.

  Ну хто б не сповідував «-ізм», Що братство людей провіщає?! Та в нас, «тщательнєй» придивись: З-під нього москаль визирає.

Жили собі… Крали повсюдно. Внизу і вгорі, Хто що міг. Проте на садили. Аж нудно!.. Втім, не пересадиш усіх. Тепер живемо, як в засаді. Прогнози туди і сюди… А раптом і в цій клоунаді Почнуть знову «нижніх» садить?