НА ДУХОВНУ СТОЛИЦЮ Про набридле Я вернувся в духовну столицю, В занехаяний рідний свій край. Тут знайомі до болю скрізь лиця, Зокрема, й «присєдатель» Мамай. Він братається тупо з народом, Що «по-дружньому» нас убива. І, уздрівши цю дивну породу, Його тепло вітає Москва. Звідсіля на просвітницьку ниву, Укріпивши душевний свій стан, Тріумфально пішов Ілля Кива, На всю голову здібний пацан. Знову центром пройдусь молодецьки, Помилуюсь на пАм’ятки я. У руїнах колишній Кадетський… Від Котлярика вже ні UA Не лишилось… Хоча пам’ятають Літні люди ще зали його… Вже Полтава обличчя не має? Чи духовність іще «о-го-го!»? Озирнусь на недавнє минуле, Пригадаю колишніх голів… Як "духовність" мене їхня муля І холопський «во славу» їм спів! Після роздачі Фото з Інтернет-видання "Полтавщина" 70 Віталій Скобельський, Володимир Дряпак та ще 68 12 коментарів Поширили: 21 Подобається Коментувати Поширити
