Щоденник грубіяна

В Дружківці*, довідався, у Ілліча Відрізали бронзові руки. Мабуть, «металісти», вандали… Хоча: Як це їм вдалося – без звуку? Античний тепер і у нас прецедент: Ілліч – як Венера Мілоська. Ще б зняти з вождя всім відомий кашкет… Втім, вдався Ілліч надто плоский. *містечко в Донецькій обл. 

Долинуло з степу: «Услышьте Донбасс! И вы нас поймете, ребята!» Напружились ми: щ-щас почуємо вас!.. Та слів за пальбою не розібрати.

АТО показала, що майже нема У нас бойових офіцерів. Є купа (велика) штабного лайна – Жлобів у військовій сфері. Вони непогано жили і живуть, Погоно- й картузоносці, Та навіть не в цьому претензії суть – Намарне в боях гинуть хлопці. травень - квітень 2014 р., Волноваха - Луганськ

1. 1938 року судетські німці влаштували заворушення у прикордонних областях Чехословаччини і звернулися до уряду фашистської Німеччини з проханням про допомогу. Згідно з Мюнхенською угодою цього ж року Судетська область увійшла до складу нацистського Третього Рейху. Після Другої світової війни етнічні німці з судетських земель були депортовані (вислані) і розселені у Німеччині і Австрії. Нині топонім «Судетська область» не використовується, оскільки він втратив свій історичний етнічний зміст.

Здається він грізним й завзятим… Та є специфічне тут «ню»: Якщо в нього зброю забрати, То вийде звичайний гівнюк.

Закінчив він зовсім не слабко. Я б навіть – успішно, сказав. Почав зі звичайної шапки І врешті – мільйони украв.

Недавно відкрив простий принцип (Все інше – лукавство чи блеф): Як хочеш – то будь українцем! Не можеш –киздуй у РФ!

(На недогляд пані Історії)  За життя був великий. Як помер – зразу змалів: Не згада й не похвалить Його вже ніхто. Тут, на цвинтарі, ликів, Колись видатних, Є чимало. Не вмістились вони У жодний історії том.

…Між тим, на пишаюсь, що в місті живу, Де зазнали поразки шведи, Де можна почути ще пісню живу, Яку мій заспівував предок… Вцілів від історії дивний шматок, І гордістю повнить мене він: Не став присягати козацький наш полк Московському хану – цареві.                     м. Полтава, 2014

 На мій погляд, наша держава могла б вважатися цілком зрілою, а її правоохоронні органи достатньо ефективними, якби одного доброго дня український спецназ скиздив зі сховку (де він там ховається?) Віктора Януковича, привіз в Україну і поставив перед судом – за державну зраду, крадіжку в особливо гігантських розмірах і масове вбивство громадян країни, де він, упир, народився. Ну, так приблизно, як колись ізраїльські командос стирили в Аргентині нацистського злочинця Ейхмана.

Россия, ты велика и могуча. Много в тебе лесов, полей и рек. Твой правитель – выдающийся деятель. А в Госдуме заседают только умницы. Ты заслуженно гордишься своим языком и литературой. Журналисты, которые просвещают тебя, просто изумительны. Твоя армия – непобедимая и легендарная. И балет – не хуже. Ты давно всех догнала и не перегоняешь только из чувства великодушия. Твои туристы щедры и раскованы… Но если бы ты только знала, дорогая Россия, как ты всем осто…издела!