Щоденник грубіяна

  НА РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ Народ був тоді, на початку правління, Його, величавого, зовсім інакшим: Бадьорим, сміливим і повним терпіння – Знав: битися треба за прОстори наші.   А нині, коли він вже ніби кінчає Правління своє, хаотичне й брехливе, Й до втечі готується зрадників зграя, Дивлюсь на народ я – й мені він не милий.   Був воїн – народ, став народ ухилянтів. А скільки навколо розмножилось вати!.. *      *      *                 У нього дар майстра, а не дилетанта:                 За що не візьмЕться – усе розкладати.* * Тут в значенні деморалізувати, заражати, руйнувати. Карикатура з відкритих джерел

  ПРИВІТ, ЮРКУ! А ТИ ПАМ ’ ЯТАЄШ?.. Привіт, Юрко! Давно вже збирався тобі написати та все якось відкладав. Ти ж знаєш: я забудькуватий. Але коли припікало: на носі був екзамен, потрібно було щось терміново зробити   – брався. Лихоманково. Ніби хотів виконати 5-річку за 3 роки. Нині молодняк, мабуть, і не зрозуміє, про що я. «Пятилетку – досрочно!» Втім, потім – як вийде. Зазвичай дописували. Натягували шкурку на бубурку.          Але я не про колишні трудові подвиги. Це була мура мурейша. Я хотів згадати (та й тобі нагадати) ті чудові миттєвості, які подарувала нам доля. Хоча б оцю…         Пам ’ ятаєш стару автостанцію? По вулиці Шевченка. Ну, звідкіля ходили автобуси до райцентрів. Ми з тобою роки два як закінчили педінститут. Я одержав призначення в Диканьку. Цього дня мені треба було їхати на роботу. Ти пішов мене провести. А погода яка була!   Так би мовити, грянула весна! Сонячно, тепло… М...

  Ірландські окрушини         «Я ЙДУ ШЛЯХОМ, ПІСНІ СВОЇ СПІВАЮ… » (Л.У.) Інколи, коли в Ірландії переходжу дорогу, я почуваюся почесним членом президії.   Правда, молоді люди можуть не зрозуміти, про що я. Це коли ти сидиш за урочистим столом, напроти заповненої людьми зали, й присутні по черзі встають і тебе хвалять, а ти чемно (але не без стримуваної гордості) дякуєш за увагу. Так   от, переходити дорогу в цій країні мені ніби аж приємно. Коли ти тільки наближаєшся до окрайку проїжджої частини, на тебе зразу звертають увагу водії. Зазвичай вони гальмують, зупиняються і жестом показують: «Пліз! Переходьте!» І я спокійно, з гідністю перетинаю дорогу. Не забувши подякувати навзаєм: кивком голови, вдячною посмішкою, реплікою у відповідь: «Дякую! Ви дуже люб ’ язні!» Порух губ дозволяє зрозуміти, про що йдеться. Мені це приємно з кількох міркувань. Я досить обмежений у своїй рухливості, ходжу повільно, з ціпочком. Хотів ужити старе ...

  НА БЕЗ УМА Запам ’ яталась мудра давня притча: Якщо Господь наміривсь покарати, Він грішника ума лиша зазвичай: Вважалось гірше це, ніж руку відрубати. *    *      *                 Щось трапилось і в нас. МабУть, грішили вволю.                 І без ума обрали Зелю «по приколу».     Карикатура з відкритих джерел  

                       ЗВІДКІЛЯ ЦЯ КЛІТИНА?                 Вкинь в організм одну гнилу клітину,                 Й вона почне одразу заражати.                 Тепер у нас гниє все без упину,                 А звідки почалось – не можемо дізнатись.                 Хоча я, братці, зовсім не біолог                 Й тим більш не «мікро»…                        ...

  МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ ЕТЮД, або про ТЦК-ашну принциповість Наткнувся. Дивлюсь: запихають Якогось мужчинку у бус. Та це ж ТЦК-ашників зграя! Підходити ближче боюсь…   Потраплю і я під роздачу! Хоча вже доволі старий. Напевно, і вам було б лячно В приключці непевній такій.   І тут закричав він щосили, Отой, кого скручував мент: –Ви що, пацани, оуїли!? Я ж Вова! Я ваш президент!   І справді: і голос хрипастий, І ніс ніби трішки гачком, Та ті, в балаклавах (це ж власті!) «Оратора» тягнуть силком.   –Та що ти нам тут заливаєш?! Уже кілька років підряд У списках, усі добре знають, Ти значишся як ухилянт!   …І котрийсь із «мобілізантів» Ударив щосили між ніг Колишнього член-музиканта, Що аж заболіло мені…   Прокинувсь з перЕляку, братці… Нехай: куди – ніч, туди – сон! Насниться ж таке, бля, зненацька. Помовчу. Бо скажуть «шпійон».   Фото з відкритих джерел