Щоденник грубіяна

  Трішки спогад , трішки некролог ЖИТТЯ НА ОДНОМУ ТВОРЧОМУ ПОДИХУ Не стало Валентина Івановича Пішов від нас Валік Посухов. Кличу так Валентина Івановича, як звик: ми давно з ним зналися, тривалий час співпрацювали. Тільки в «Полтавському віснику» – понад 10 років, поки міська адміністрація не запропонувала мені піти геть. «И пошли они, солнцем палимы…» Валік ще довго працював у «П.в.», хоча потурити з редакції адміністрація міської ради пробувала і його. Раніше. Після того, як він на міській планірці гарячковито відреагував на явно некоректні зауваги з боку заступника голови. Переді мною поставили жорстку вимогу: щоб Посухова в редакції не було! Роби, що хочеш! Я тоді був головним редактором «П.в.» Та я уперся. Не міг «наїжджати» на колегу, цькувати надійного працівника, з яким був у добрих ділових і товариських стосунках. Мене ще деякий час смикали, а потім перестали – забулося. Життя погнало в іншому напрямку. Те, щ...

                       ПРО НЕБЕСНІ ПЕРСПЕКТИВИ На намір розподілу Арктики між РФ і США                                                 Сповістили: РФ вже внесла                         У свою конституцію зорі.                         Відтепер всі небесні тіла                         Лиш ка@апам засяють надворі.        ...

                    НА СВОЮ ПЕРЕБІРЛИВІСТЬ                           Надививсь діячів політичних                         Я, шукаючи альтернатив.                         Й заявляю категорично:    З багатьма на гектарі б не сів!..   Карикатура з Інету

  НА СКОТСЬКУ МОБІЛІЗАЦІЮ РФ мобілізувала у російську армію коників і віслючків                           …І дивуюся з них без упину я!                         Знову день без муйні не минув:                         Треба ж бути такою скотиною,                         Щоб погнати тварин на війну! Карикатура з Інету

                                              А   НАМ? Про можливу угоду зі США про видобуток в Україні рідкоземельних елементів Підождіть! Роздавать не спішіть! Ви забули, як завжди, про мене. В цій землі здавна тихо лежить І моя скромна частка, напевне.   І сусідова теж поряд є. Та й усіх земляків роботящих. Тепер думка мене дістає: Нам заплатять хоч трохи за наше?   В саудитів, я так зрозумів, Платять людям пристойно за нафту, Що добута із їхніх пісків. Це у них як законна зарплата.   А у нас стільки в землях добра! І не тільки якісь елементи!.. Добувають їх всі на-гора, Дістається ж окремим лиш рента*.   *Прибуток з капіталу, майна чи землі, задля якого одержувач підприємництвом не займався.   Карикатура з Інету