МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ ЕТЮД, або про ТЦК-ашну принциповість Наткнувся. Дивлюсь: запихають Якогось мужчинку у бус. Та це ж ТЦК-ашників зграя! Підходити ближче боюсь… Потраплю і я під роздачу! Хоча вже доволі старий. Напевно, і вам було б лячно В приключці непевній такій. І тут закричав він щосили, Отой, кого скручував мент: –Ви що, пацани, оуїли!? Я ж Вова! Я ваш президент! І справді: і голос хрипастий, І ніс ніби трішки гачком, Та ті, в балаклавах (це ж власті!) «Оратора» тягнуть силком. –Та що ти нам тут заливаєш?! Уже кілька років підряд У списках, усі добре знають, Ти значишся як ухилянт! …І котрийсь із «мобілізантів» Ударив щосили між ніг Колишнього член-музиканта, Що аж заболіло мені… Прокинувсь з перЕляку, братці… Нехай: куди – ніч, туди – сон! Насниться ж таке, бля, зненацька. Помовчу. Бо скажуть «шпійон». Фото з відкритих джерел
