ПРИВІТ, МАЛЬЧИШЕ-КИБАЛЬЧИШЕ! З ірландських окрушин …Вимостив собі на узбіччі дороги (досить вузької, щоб ледве могли розминутися два авто) щось подібне до трону чи просто сідало з каменів. Яких не бракує на ірландських просторах. Власне, вся тутешня земля перемішана з каменюччям, яке колись (ой давно!) наніс сюди льодовик. Простилаю на кам ’ яне ложе яку-небудь стару одежину і вмощуюсь… А машини туди-сюди! В Ірландії збереглася добра стара звичка вітатися навіть з незнайомцями. Колись таке було і в українських селах, але вивітрилося. Запанувала пролетарська простота. Так от… Машини туди-сюди. Водії піднімають долоню над кермом у вітальному жесті. Інколи сигналять. Мені піпікати нічим. Просто чемно піднімаю свій ціпок. Відповідаючи. Почуваюся, як пам’ятник Мальчишу-Кибальчишу, повз який пропливають пароходи і пробігають паровози. Вони гучно гудуть на знак захвату героїзмом Мальчиша в революційній боротьбі. Так у мужньому
