Щоденник грубіяна

           ПОЛІТИЧНА ПРИКМЕТА              Як не впорався кацап,             Йому в поміч містер Трамп. Карикатура з    «Deutsche Welle»

  НА СВІТОВИЙ БАРДАК   Є в світі тенденція дивна, Вражає й лякає вона: Всі владні верхи                              примітивні Придурки обсіли сповна.   Не ясно, що в Штатах відмочить Улюбленець Путіна Трамп. Не прагне вже ласк він жіночих, Не тягне, за віком, на баб.   Хоч в цьому уже якась ясність! Але чи надовго вона? А, може, за трендом сучасним Вподобав собі пацана?   І в нас, що не день, здогадайся, Що збреше улюбленець муз, Яка нас очікує трясця? Що вкрав хтось із владних лакуз?   Та скрізь на казенних екранах, Як очі продер й до темна, Триндять, що він Богом нам даний…                     *         *         * Народе! Вертайся з кіна!          Карикатура з британської гзети The Guardian    

            ПРО АКСІОМУ ВІЙНИ Не буде нам щастя і долі,  Майне перемога десь здалеку, Якщо політичної волі Не вистачить – Нищити зрадників. Карикатура   Олексія    Кустовського  з Інету 

  БЕЗ ВОГНЮ І МЕЧА. З ПРИЯЗНОЮ ДОПИТЛИВІСТЮ                 Похід у кіно   Пригадую, з якою нехіттю і навіть осторогою йшов на прем’єру польської кінострічки «Вогнем і мечем». А   треба було. Для культурного розвитку. Всі йшли. Маю на увазі освічений прошарок. Прем ’ єра мала відбутися в колишньому будинку політосвіти, на колишній вулиці Фрунзе, що в колишньому Жовтневому районі міста. Тепер – все інакше. Маю на увазі назви, топоніміку. Фільм нашумів. До того ж, скільки себе пам ’ ятаю, я завжди цікавився історією. Але душу терзали сумніви. Боявся внутрішньо наразитися на зверхнє, або просто байдуже дистанціонування, без бодай ввічливої, формальної емпатії до мого народу. Я ж серед нього виріс. І хоч був затятим критиканом, любив його мало помітних кращих «представників». Нині помітними, «яскравими» стали несподівані «продукти» нашої калічної демократії – люди брехливенькі, авантюрні, крадькув...

                   НА НЕВЧАСНІСТЬ            Знов застав поворот нас зненацька.          Знову прикрий нагрянув момент…          А у нас як не Урок, то срАчка*,          І якийсь, бля, не той президент.            * Польський вираз: як не зурочення, то бігунка. Карикатура з Інету

                                                                    Ірландські окрушини                          ОРІЄНТИР – МАФІЯ             Сидів біля «хрестика». Так (може, невиправдано зменшувально) став називати пам ’ ятник ірландцям, які загинули у Першій світовій війні. Тоді ця країна ще була в складі Британської імперії, і її солдати воювали пліч-о-пліч з іншими країнами Антанти. Трохи далі на лавці, до речі, акуратно, гарно виготовленій, сиділа подружня пара й тихо поміж собою перемовлялась. Запитали про щось мене. Я не зрозумів. Став уточнювати. Вони теж не зрозуміли. Бо, як з’ясувалося, англійської майже не знали. З-поміж незнайомих мені слів, врешті, виокремив «Наполі». «О, Італіано!» «Йес, йес», - закивали вон...