Публікації

Зображення
  ПРО ГОРЕ З РОЗУМУ Зробив недавно відкриття (Не граю вже з життям у жмурки): При форс-мажорах, попри жалібне ниття, Живеться найкомфортніше придуркам. Карикатура з відкритих джерел All reactions
Зображення
  УКЛІННЕ ПРОХАННЯ Рідним клептоманам присвячується У тебе патологія. Я знаю. Не можеш ти утриматися й край. Бо це хвороба. Гіршої немає. А якщо є, хворіє хтось нехай. Прошу тебе, хворенький, ну, напружся! Не крадь, не тирь, відкатів не проси! Бо час такий. Усім нам тоскно й вузько. Війна. Всі затягнули пояси. Ну, потерпи! Чи довго вона буде, Не відаю, напевне не скажу. Якщо ж украв ти вдало щось у люду, Віддай шляхетно на потреби ЗСУ! Мал. А. Мєрінова All reactio
Зображення
  НА РОЗСТРІЛ ПАМ’ЯТНИКА Т. Г. ШЕВЧЕНКУ В СЕЛИЩІ БОРОДЯНКА НА КИЇВЩИНІ На площі він стояв, окраса Містечка, бронзовий Тарас. Прийшли «ванюшки» із Кузбасу І розстріляли його враз. Чому? За що? Сказати мушу: Вони стріляли не в метал. Вони стріляли в нашу душу. Щоб її вбити наповал. Фото з Інету All rea
Зображення
  ПРО ПЕРЕВАГУ ПРОСТОТИ Спостерігаю повсякчас Метаморфози досить дивні: В складних обставинах у нас Найліпше жити примітивним. Мал. із відкритих джерел Інету All react
Зображення
  НА БАЛАКУЧОГО ПОЛІТИЧНОГО ЕКСПЕРТА Є пристрасть сильна, нездоланна. Всім зрозуміла, хто дотичний. Ждемо, коли триндіти перестане, Та хочеться йому «поумничать публично». Карикатура з відкритих джерел Інету
Зображення
  НА ВІЧНЕ ПИТАННЯ: ХТО ВИНЕН? Мені начхати, хто є хто Мамай*. Таких, як він, базарників, чимало. Печалюсь за полтавців вкрай – Такого – тисячі обрали. За торбинки, за цукор продались Й наївно ждуть добробуту від влади. Тепер же спробуй – розберись, Хто винен в бардаку: він чи громада? *Міський голова Полтави. Не плутати з міфічним козаком Мамаєм і беклярбеком, темником Золотої Орди Мамаєм, який володів Кримом.
Зображення
  ТОРБА СЛІВ Колись (колись-колись…), будучи значно молодшим, я був вражений красотою слова, глибиною думки, сміливістю прямого бачення, коли все це було сплавлено в одній фразі, в одному-двох реченнях. У часи тотального дефіциту я вишукував (купував, вимінював, випрошував) книжки, назви яких можна було звести до одного слова – афоризми. Тобто, короткі, стислі висловлювання з приводу різних життєвих явищ і ситуацій. До речі, той державний устрій недарма називали тоталітаризмом. Бо скрізь панував тотальний дефіцит, у тому числі й книжковий. Яка книжка путня, а яка ні, не завжди співпадало з рекомендаціями керівних органів. І тому доводилося інтригувати. Не стану нудно описувати прийоми, способи й підходи, завдяки яким вдавалося заполучити якесь дефіцитне видання. Мої ровесники їх знають і пам’ятають. А я пам’ятаю тих продавчинь, які прихильно ставилися до моєї пристрасті. Пізніше я став виписувати прикметні фрагменти з різних художніх (і не тільки) текстів, завів навіть карточки, які ук