Щоденник грубіяна

                   ДО ПРИСКІПЛИВОГО ЧИТАЧА                 Фулюганське. Прихильникам Найвеличнішого присвячується                       Шановний і прискіпливий мій друже,                 Ти, мабуть, думаєш: пишу для тебе?                 Скажу відверто: нафіг мені нужні                 Твої простацькі відгуки хвалебні.                   Мені начхати й на твій щирий осуд. Від нього, власне, ані холодно, ні жарко. Писав колись, пописую і досі, І відгуки тво...

    ЯК НЕ ПІДПАСТИ ПІД ЗВИНУВАЧЕННЯ? У зв ’ язку з раптовим (а, може, й ні?) спалахом   боротьби з антисемітизмом мені пригадався випадок з мого досить далекого студентського життя. Я навчався в машинобудівному технікумі. Поступив по закінченню 8-го класу. На перших двох курсах викладали предмети, повноти яких бракувало, щоб зрівнятися з освітнім рівнем середньої школи. Наприклад, фізику. Все інше, «як у дорослих»: заняття «парами», курсові завдання, стипендії призначалися в залежності від успішності. Якось на лекції з фізики викладач підняв мого однокурсника Мішу Ю. Запитав щось із домашнього завдання. Міша, власне, не відповів, ніс якусь ахінею. Викладач Яків Мойсейович (Здається, так було його по-батькові. Можу помилитися. Минуло більше 60 років)   «члено разделительно» сказав: –Садись, Миша, т ы не знаешь. Два… М і ша раптом закип ’ ятився: –Почему? Я знаю!.. –Нет, ты не знаешь, садись… Выучишь – приходи. –Я знаю, почему вы мне «двойку» постави...

      НА МАРНИЙ ТРУД                 В стараннях невпинних                                        і багаторічних,                 Я досвід нажив, навіть мудрість достОту*.                 Хоча вона, власне,                                        проста і логічна:                 Найважче д...

  НА РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ІСТОРІЇ Народ був тоді, на початку правління, Його, величавого, зовсім інакшим: Бадьорим, сміливим і повним терпіння – Знав: битися треба за прОстори наші.   А нині, коли він вже ніби кінчає Правління своє, хаотичне й брехливе, Й до втечі готується зрадників зграя, Дивлюсь на народ я – й мені він не милий.   Був воїн – народ, став народ ухилянтів. А скільки навколо розмножилось вати!.. *      *      *                 У нього дар майстра, а не дилетанта:                 За що не візьмЕться – усе розкладати.* * Тут в значенні деморалізувати, заражати, руйнувати. Карикатура з відкритих джерел

  ПРИВІТ, ЮРКУ! А ТИ ПАМ ’ ЯТАЄШ?.. Привіт, Юрко! Давно вже збирався тобі написати та все якось відкладав. Ти ж знаєш: я забудькуватий. Але коли припікало: на носі був екзамен, потрібно було щось терміново зробити   – брався. Лихоманково. Ніби хотів виконати 5-річку за 3 роки. Нині молодняк, мабуть, і не зрозуміє, про що я. «Пятилетку – досрочно!» Втім, потім – як вийде. Зазвичай дописували. Натягували шкурку на бубурку.          Але я не про колишні трудові подвиги. Це була мура мурейша. Я хотів згадати (та й тобі нагадати) ті чудові миттєвості, які подарувала нам доля. Хоча б оцю…         Пам ’ ятаєш стару автостанцію? По вулиці Шевченка. Ну, звідкіля ходили автобуси до райцентрів. Ми з тобою роки два як закінчили педінститут. Я одержав призначення в Диканьку. Цього дня мені треба було їхати на роботу. Ти пішов мене провести. А погода яка була!   Так би мовити, грянула весна! Сонячно, тепло… М...

  Ірландські окрушини         «Я ЙДУ ШЛЯХОМ, ПІСНІ СВОЇ СПІВАЮ… » (Л.У.) Інколи, коли в Ірландії переходжу дорогу, я почуваюся почесним членом президії.   Правда, молоді люди можуть не зрозуміти, про що я. Це коли ти сидиш за урочистим столом, напроти заповненої людьми зали, й присутні по черзі встають і тебе хвалять, а ти чемно (але не без стримуваної гордості) дякуєш за увагу. Так   от, переходити дорогу в цій країні мені ніби аж приємно. Коли ти тільки наближаєшся до окрайку проїжджої частини, на тебе зразу звертають увагу водії. Зазвичай вони гальмують, зупиняються і жестом показують: «Пліз! Переходьте!» І я спокійно, з гідністю перетинаю дорогу. Не забувши подякувати навзаєм: кивком голови, вдячною посмішкою, реплікою у відповідь: «Дякую! Ви дуже люб ’ язні!» Порух губ дозволяє зрозуміти, про що йдеться. Мені це приємно з кількох міркувань. Я досить обмежений у своїй рухливості, ходжу повільно, з ціпочком. Хотів ужити старе ...