СОЦИОЛОГИЧЕСКИЙ ПРОГНОЗ ДЛЯ НАСЕЛЕНИЯ РФ Одно могу я наперед сказать, Во временные заглянувши дали, Что будете вы Путю проклинать С не меньшей яростью, чем прославляли. Фото з Інету
Публікації
КРОК ВПЕРЕД І ДВА – ВБІК Аматорський вступ до інформатики. Щось потягло на поради… Напевне, це вікове. Або через те, що часто зазираю в комп’ютер. Найперше, що б я порадив: намагайтеся ні з ким не зв’язуватись. Навіть зі мною. Не сперечайтеся й не відповідайте на критичні закиди , якими б вони не здавалися несправедливими й ідіотичними. FB – арена безмежно демократична, і її давно заселили люди не тільки з низьким IQ , а й просто войовничі хами. До речі, першою ознакою переносчика народного хамства є безцеремонне звертання на «ти». Якщо вам в першому ж рядку «тикають», наступіть на кадик своєму логічному й дотепному спічу й не продовжуйте… Хамовитого опонента ви не переконаєте. Тільки роздратуєтесь і підвищите кров ’ яний тиск у єдиному на все життя організмі. А щоб заспокоїтися, пригадайте заувагу давньогрецького філософа, здається...
НА НАШ ІСПАНСЬКИЙ СТИД * Виборно - передвиборне За політичним стежу я життям Й такого висновку дійшов недавно: Як ще Господь пошле кривляку нам, То буде всім капець безславний! Хіба що передума і простить. Господь кара не вперше глупотОю!.. Але куди засунути іспанський стид? – Питання болісне. Само собою… * Почу ття сорому й ніяковості за дії інших людей, коли їхня поведінка здається тупою і ганебною. Фото з Інету
ЗАПНУТЕ ВІДДІЛЕННЯ Про мою пам ’ ятну образу Якби мене запитали, який випадок здався тобі особливо образливим, і не тільки для тебе, а й для твого народу, я напевне згадав би оцей. На сторонній погляд ніби побутовий, «нейтральний», не вартий серйозної уваги. …Ми з дружиною поверталися з Польщі. Провідували дочку, яка викладала в ліцеї англійську мову. Польська республіка недавно вступила до ЄС, і поляки, які знали англійську, посунули західніше, в інші європейські країни, де за роботу платили більше. Утворилися вакансії, які почали заповнювати «англомовні» українці. У сусідньому відділенні (це був плацкартний вагон) їхали наші, українські, жінки. Судячи з розмов, вони доволі вдало спродалися, по дорозі скупилися й тепер гомоніли на різні побутові теми. Я до них не дослухався. Було не цікаво. Жіночі справи! І раптом у котроїсь із жінок (чи в кількох одразу) виникла спокуслива ідея: «А давайте примІряємо! Як воно: пасує?.. Фігури ж різні!...» «Та ну, як ти тут пр...
Ірландські окрушини БІЛЯ ЧУЖОГО ПАМ ’ ЯТНИКА Не посоромлюся зізнатися, що моє дитинство минуло на тлі радянського монументального мистецтва. Власне, не тільки моє. Нам усім, людям співвідносного з моїм віку, салютували біля брам парків відпочинку гіпсові піонери, тримали снопи пшениці дебелі колгоспниці, а на Донбасі я ознайомився з металевими представниками робітничих професій. Вони пильно дивилися з-під захисних щитків (металурги), міцно тримали відбійні молотки (шахтарі), вчені (правда, на плакатах) уважно зазирали в глибини ядра. Це я про будову матерії… У мене були знайомі художники-декоратори, які виготовляли наочну агітацію. Пригадую їхні професійні розмови: «Скільки леніних ти намалював?» Тобто, скільки вождів ти зобразив? Йшлося про портрети. Чи скільки ти лені...