Ірландські окрушини НАВЕРНЕННЯ Індус був невеличкий, можна сказати, компактний. Я навіть не пригадаю, з чого почалася розмова. Тим більше, що я, власне, не балакучий. Важко бути говірким, якщо володієш мовою слабо, на рівні beginner , тобто початківця. Але основні посили я прекрасно розумів. –Чи вірите ви в Бога? Я ухильно відповів (утім–щиро), що вірю: над людиною є вища сила. І не такі ми й господарі в цьому світі… –А чи згодні ви з тим, що Бог – один, єдиний? –Та, мабуть… Мені мимоволі пригадалося давньогрецьке багатобожжя й спеціалізація богів та їхнього численного потомства за ремеслами, мистецтвами й просто уподобаннями. –Як ви гадаєте, Бог нас бачить і чує в цей момент? Я трішки подумав: –Напевне. Він же всемогутній і всюдисущий. Так вважають віруючі. Якщо б захотів, то почув би, побачив… Він дивився мені у вічі прямо й невідворотно. Я людина не дуже сором’я...
