НА ПАПУГУ ПАНА ДОЛІКА

Про вплив дурного середовища
Усі умом сильніші заднім.
Колега дороге пташа –
Папугу ару на веранді
Улітку в клітці залишав.

Довкіл компанія відома –
Крикливі сойки, горобці…
Тепер співає ара вдома,
Як дворові пернаті ці.

Ніяк його не переучиш!
Не видно добрих перемін!
В людей всі ари – балакучі,
А цей все «кре-кре-кре» й «цвірінь».
    *   *   *
Отак і серед нас буває:
Батьки – учені, син – бухає.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ЛЕГЕНДА ПРО ВЕЛИКОГО КОМУНАЛЬНИКА

«Я ШУКАЮ СЛОВА НЕЗВОРОТНІ ТА СМЕРТНІ»

ПРО УПОДОБАННЯ