ПРО ПЕРЕВАГИ ЧАРКУВАННЯ САМОТОЮ

        Гегемонське
Я п’ю один. І в цьому є резон.
Гарантія: ні з ким не посварюся.
Посиджу трохи. Навіть не уп’юся
За скромно сервірованим столом.

Я п’ю один. Але не в цьому суть.
Політики набридли і розмови,
Яка підлянка нас чекає знову
І що патологічні ще утнуть.
 
Я п’ю один. Хоч, може, це і гріх,
Що не ділюся чаркою із тими,
Хто хоче завжди. Поділюсь грошима.
Бо я ціную свій психічний звих.

Я п’ю один. Щоб в горах жив муфлон,
За кактуси, за кішку і державу,
За успіхи у шоколадній справі,
Бо в цей момент я справжній гегемон.

Я п’ю один. Хоч є у цьому ґандж.
Так хочеться, бува, когось послати!..
Та поруч – ні розумників, ні «вати».
Хоч відчиняй вікно в народ навстЯж!