КАЗКА ПРО ЧЕРВОНОГО БИЧКА (Саша Чорний)

30 грудня 1922 року – день утворення СРСР

Шмат радянської історії у сатирі Саші Чорного

КАЗКА ПРО ЧЕРВОНОГО БИЧКА

З року в рік
Колективний червоний кретин
Із впертістю свідомої прачки
Цькував інтелігентів:
«Шкідників» - до стінки,
«Спеців» - по шапці,
Професорів – в Соловки,
Науку – під ніготь…
Кожний партійний маляр
Клав на кафедру ноги
І диригував університетами,
Директорствував на заводах…
Як дикий кабан на містку капітанському,
Топтався на одному місці:
Смикав ножиці,
Склеював слиною скаженого пса
Прориви і «неув’язки», -
Плакати! Плакати! Лозунги! Фронти!
Опудало Чемберлена!..
Наслідок – пошехонська,
Планетарна, бездарна
Дуля…
Партійні Іванушки-Дурачки в кепках
Навіть і не підозрювали,
Що кожна гайка в кожнім верстаті
Винайдена інтелігентними мізками,
Що в кожнім штепселі –
Гори знання і поклади розуму,
Що покоління зрячих, одне за другим,
В тиші кабінетів,
В лабораторіях
Винаходили, лічили, міряли,
Щоб із руди, із вогню, з бурої нафти
Зробити людині покірних слуг…
…
І ось, як іржавий трактор
Впав догори колесами в смердюче багно,
Коли в селах не стало ані голки, ні цвяха,
Коли серп і молот можна було узріти
Лиш на настінних плакатах,
Коли свої інтелігенти, Святі Дурні,
Розчавлені партійними задами,
Зв’язані по руках і ногах,
Харчали під дошками, -
Червоні віслюки покликали
Спецо-варягів:
«Потрійний оклад! Добірне меню!
Панські квартири за колючими загорожами!
Оазиси ситого буржуазного життя
В убогій пустелі!
Будуйте! Женіть! Здавайте ум на прокат!, -
Свої заплювали… Чужинські надійніші…»
І ось потяглися з різних країн
Високої проби рОботи:
Китай, Гвінея, чи Радянська вотчина –
Гроші не пахнуть, ікра не смердить,
Соловецький стогін не чути…
Завод на завод! Поверх на поверх!
Електричний трест для вироблення масла
З трупних хробаків!
Хмарочоси із торфа! Свинець із трахоми!
Крематорії із модерновим комфортом
Для політкаторжан!
Самогон із мощів Ілліча! Перегнати Америку!..
І знову дуля… Стоповерхова,
Грандіозна, радянська, сталінська дуля…
Знову заклик:
«Милість безпартійним!
Пощада інтелігентам!
Амністія мізкам!
Видати потерпілим й недомученим премію…»
…
ГПУ витирає гіркі сльози образи,
Сталін притискує спеців до волохатого серця,
Варяги впаковують свої валізи,
Горького, який кляв минулого тижня інтелігентів,
Оголошують ухилянтом.
Партійні маляри почухуються на своїх командних висотах, -
Гримить Інтернаціонал!
…
П’ятирічка задом наперед вилазить
На старий, поламаний трактор
І казка про червоного бичка починається знову…

Сатира написана в еміграції 1931 року

«Казка про червоного бичка» перекладена з незначними скороченнями за виданням «Саша Черный», Смоленск, «Русич», 2002.

                        Павло СТОРОЖЕНКО