КАЗКА ПРО ЧЕРВОНОГО БИЧКА (Саша Чорний)


30 грудня 1922 року – день утворення СРСР

Шмат радянської історії у сатирі Саші Чорного
КАЗКА ПРО ЧЕРВОНОГО БИЧКА

З року в рік
Колективний червоний кретин
Із впертістю свідомої прачки
Цькував інтелігентів:
«Шкідників» - до стінки,
«Спеців» - по шапці,
Професорів – в Соловки,
Науку – під ніготь…
Кожний партійний маляр
Клав на кафедру ноги
І диригував університетами,
Директорствував на заводах…
Як дикий кабан на містку капітанському,
Топтався на одному місці:
Смикав ножиці,
Склеював слиною скаженого пса
Прориви і «неув’язки», -
Плакати! Плакати! Лозунги! Фронти!
Опудало Чемберлена!..
Наслідок – пошехонська,
Планетарна, бездарна
Дуля…
Партійні Іванушки-Дурачки в кепках
Навіть і не підозрювали,
Що кожна гайка в кожнім верстаті
Винайдена інтелігентними мізками,
Що в кожнім штепселі –
Гори знання і поклади розуму,
Що покоління зрячих, одне за другим,
В тиші кабінетів,
В лабораторіях
Винаходили, лічили, міряли,
Щоб із руди, із вогню, з бурої нафти
Зробити людині покірних слуг…

І ось, як іржавий трактор
Впав догори колесами в смердюче багно,
Коли в селах не стало ані голки, ні цвяха,
Коли серп і молот можна було узріти
Лиш на настінних плакатах,
Коли свої інтелігенти, Святі Дурні,
Розчавлені партійними задами,
Зв’язані по руках і ногах,
Харчали під дошками, -
Червоні віслюки покликали
Спецо-варягів:
«Потрійний оклад! Добірне меню!
Панські квартири за колючими загорожами!
Оазиси ситого буржуазного життя
В убогій пустелі!
Будуйте! Женіть! Здавайте ум на прокат!, -
Свої заплювали… Чужинські надійніші…»
І ось потяглися з різних країн
Високої проби рОботи:
Китай, Гвінея, чи Радянська вотчина –
Гроші не пахнуть, ікра не смердить,
Соловецький стогін не чути…
Завод на завод! Поверх на поверх!
Електричний трест для вироблення масла
З трупних хробаків!
Хмарочоси із торфа! Свинець із трахоми!
Крематорії із модерновим комфортом
Для політкаторжан!
Самогон із мощів Ілліча! Перегнати Америку!..
І знову дуля… Стоповерхова,
Грандіозна, радянська, сталінська дуля…
Знову заклик:
«Милість безпартійним!
Пощада інтелігентам!
Амністія мізкам!
Видати потерпілим й недомученим премію…»

ГПУ витирає гіркі сльози образи,
Сталін притискує спеців до волохатого серця,
Варяги впаковують свої валізи,
Горького, який кляв минулого тижня інтелігентів,
Оголошують ухилянтом.
Партійні маляри почухуються на своїх командних висотах, -
Гримить Інтернаціонал!

П’ятирічка задом наперед вилазить
На старий, поламаний трактор
І казка про червоного бичка починається знову…

Сатира написана в еміграції 1931 року

«Казка про червоного бичка» перекладена з незначними скороченнями за виданням «Саша Черный», Смоленск, «Русич», 2002.
                        Павло СТОРОЖЕНКО

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

НА РУЙНАЦІЮ ПОЛТАВСЬКОГО КАДЕТСЬКОГО КОРПУСУ

НА ШЛЯХУ ДО…

НА ТОЧНІСТЬ ОЗНАЧЕНЬ