НА РУЙНАЦІЮ ПОЛТАВСЬКОГО КАДЕТСЬКОГО КОРПУСУ

Ти пережив так звану Громадянську
І світову війну, за ліком Другу,
Тебе не зруйнувала власть радянська,
Й німецька оминула теж потуга.

Стояв ти за царів і комуністів,
Окрасою, здавалось, вічно будеш…
Та влада помінялася у місті.
Тепер жлоби в нас правлять бал повсюди.

Урвали, та не встигли проковтнути…
Й він сиплеться, як звикла сільська хата.
Керують мери, горді і надуті.
І, звісно, з них ніхто не винуватий.

А десь…
На небі плачуть душі тих кадетів,
Що в світ відправила полтавська
                    «альма матер»,
І вторять їм, без класових афектів,
Радянські душі молодих курсантів*.


*У величній будівлі Кадетського корпусу історично послідовно розміщувалися:
власне, Петровський Полтавський кадетський корпус, відкритий 1840 року;
радянські піхотні курси;
школа  автомобільних техніків;
Полтавське тракторне училище;
1958 року сюди переїхало Дніпропетровське артилерійське училище, яке згодом реформували в
Полтавське зенітне ракетне командне училище.
Останній випуск курсантів відбувся 1995 року.
2004 року, за головування Анатолія Кукоби, головна будівля Кадетського корпусу була продана приватному підприємству «Авна Трейдінг». Прикметно, що перед комерційною оборудкою зі стіни корпусу, з боку вулиці Жовтневої (нині Соборності), була потаємно збита дошка, на якій зазначалося, що ця архітектурна пам’ятка охороняється державою.
Пізніші спроби повернути видатну архітектурну і культурну пам’ятку в комунальну власність міста лишилися безрезультатними.
Кадетський корпус розтягується і саморуйнується. На думку спеціалістів, його вже навряд чи вдасться
уберегти.