СУМНІВ СТАРОГО БАРАНА


Я – як усі.
        Я дрібочу в отарі.
Між тим, чим далі –
        більше різних див.
Та ще й сусіди
        сумніватись стали:
Невже вожак
        нас не туди завів?
І вперше –
        аж зсудомило у яйцях!
Вожак нас зрадив?
        Ще такого не було!
Він же глава!
        Не зайчик – побігайчик!
І не якесь
        облізле геть ху…муйло.
Я дрібочу.
        І сильно сумніваюсь.
Неначе вже
        Залісся виднокіл?..
І дриснув би кудись!
        Місцевості не знаю…
Й не вирвешся
        із тІсняви овечих тіл.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ЛЕГЕНДА ПРО ВЕЛИКОГО КОМУНАЛЬНИКА

«Я ШУКАЮ СЛОВА НЕЗВОРОТНІ ТА СМЕРТНІ»

ПРО УПОДОБАННЯ