НА ЗАЛИШКИ

 МИМОВОЛІ. ТАМ І ТУТ

Купити необхідне для життя й шопінг – досить різні заняття. Раніше ці слова зводилися до одного значення – скупитися. Тепер англійське слово «шопінг» посунулося в бік розважальний, відпочинковий, споглядальний… Цікаво, чи є якась статистика, скільки, приміром, людей приходить в універсам просто подивитися (російською – «поглазеть»), без чіткого наміру щось купити – потрібне, на що ти відклав гроші, а то ще й, не приведи Господи, позичив? Може, і є. Напевне, торгові фірми попередньо вивчають попит, тобто, визначають і опитують можливих покупців: чого ти, шановний, прийшов сюди, як довго перебуватимеш у торговому залі, що б ти ще хотів придбати або побачити і т.п.

Так я тихенько собі розважав на торговельну тематику, сидячи на великій лаві для втомлених покупців в універсамі «Tesko». Дружина майнула щось купувати, а я, розуміючи, що одним задекларованим відділом вона не обмежиться, вирішив перепочити, посидіти в просторому фойе.

Воно раптом наповнилося дзвінкими дитячими голосами, серед яких вряди-годи можна було вирізнити заклики двох дорослих тьоть, вчительок. Дітлахи, хлопчики й дівчатка років 10-12, швидко перелаштувалися в 2-3 шереги й заспівали. Jingle bells, jingle bells, jingle all the way… Діти співали різдвяних пісень. Через три дні мало бути Різдво Христове. Концерт був благодійний. Діти збирали гроші на допомогу іншим дітям в інших країнах – голодним, змерзлим, яких забули в скруті дорослі. Співали «дети разных народов» – біленькі ірландці, темношкірі – теж (уже) ірландці, в кількох дівчаток були вочевидь азійські риси…

Покупці, виходячи з торгових зал, охоче жертвували. Придивився: не по багато. Благодійні концерти, вечори перед Різдвом були досить часто й в різних місцях.

І в мене раптом аж серце стислося від співставлення. Ось тут дітки співають, розважають дорослих, збирають гроші на добрі справи. І самі – чистенькі, напевно ж – не голодні… Їх удома чекають батьки…

А наші ховаються по підвалах, у бомбосховищах, шукають безпечного місця між товстими стінами. Вони – голодні, перелякані. Бо раз у раз виють сирени…

Щоб ви, тварі запоребрикові, повиздихали на просторах «великой и могучей»!

Над нами нависла велетенська країна – підла, брехлива, жорстока, яка аж струменить отрутою довкола, готова загризти будь-кого, хто сумнівається в її величі.

Проливаючи кров невинних маленьких людей, вона з сатанинським лицемірством запевняє довколишніх у своїй праведності.

Господи, прости мені, що я в це світле свято згадую погані, чорні слова.

Утім: як гарно співали ірландські дітки!

Павло СТОРОЖЕНКО,

Лонгфорд ,Республіка Ірландія – Полтава, Україна