Ірландські окрушини
ПРО ТИХИЙ БЕЗПРЕТЕНЗІЙНИЙ СВІТ
Так от, у мене є маршрут. Я виходжу на нього щодня й тихо
радію знайомцям. Переважно це бомжі. А, може, й ні. Я ніяк не з’ясую їхнього соціального статусу. А
розпитувати якось невдобно. Може, в
них є квартири чи якісь помешкання? Врешті, від них не тхне, як від наших
вітчизняних безхатьків, і одяг цілком пристойний, чистий. Просто вони цілими
днями стирчать на вулиці – на розі Балімахен-стріт і центральної, неподалік від
піцерії.
Правда, нижчий, у рекламному картузі, з двома передніми
зубами, які стирчать у нього, як у зайця, останнім часом став циркулювати в
центральному районі. Він вибирає з сміттєвих бачків посуд: бляшанки з-під пива,
«коли» тощо.
Він «гуляй-нога». Так колись у Полтаві звали мужика, в якого
неправильно зрослася поламана кінцівка. Він рухався підстрибом, ритмічно
окреслюючи поламаною ногою в повітрі півкола. Як казав мій знайомий сантехнік
Коля: «Не в обиду сказано». Але така вже була в нього прикметна вада, якій
давно поспівчували й ставилися до неї як до об’єктивної
даності.
Приятель, з яким він регулярно
виходить на пост, високий чоловік з волоссям солом’яного кольору і пильним,
незрушним поглядом. Я не
бачив, щоб вони про щось між собою розмовляли. Воно й зрозуміло: стільки часу
провести один біля одного – вже все, мабуть, говорено-переговорено.
Ми познайомилися швидко, майже моментально. Я помітив, куди б
я не прибував, місцеві бомжі дивляться на мене допитливим, пізнавальним
поглядом, ніби промовляючи: «О, привіт! Ти де пропадав? Щось тебе давно не було
видно…» Одне слово, вітаємося.
Гадаю, що невдовзі звиклим ірландським «Ха-ве-ю!» буду
обмінюватися зі ще одним. Я назвав би його «діловим». Він ходить швидко, ніби кудись поспішає. Хоча
якихось продуктивних занять я за ним не помічав. Пригадалася заувага одного
відомого дотепника, щось таке: «Найбільше бракує вільного часу неробам». У
нього гарні жовті черевики й рідке волосся. Мабуть, скоро облисіє.
Інколи мені здається, що я на крок від вступу до цього тихого
безпретензійного братства й мені теж буде потрібно зовсім мало: трішки алкоголю
під вечір і більш-менш тепле місце, де можна буде переночувати.
Павло
СТОРОЖЕНКО
29.08.2025р.
Коментарі
Дописати коментар