ЦЕ ЗВИЧНЕ ЗДАВНА – ЯНИЧАРСТВО
Лучче полягти
Кістьми в степу, в своїй країні,
Ніж з неї заочі піти
І
бути славним на чужині!
Микола Чернявський
Якось, можна сказати знічев’я, я відкрив, що скромне містечко
Шепетівка має відношення не тільки до героя громадянської війни Миколи
Островського, пролетарського письменника, червоного кіннотника, ентузіаста
побудови комунізму в усьому світі, а й до нинішнього спікера Совєта Федєрації
РФ Валентини Матвієнко.
І це навело мене на думку навернутися до давнього жанру –
паралельного життєпису. Пам’ятаєте такий? Його започаткував відомий
давньогрецький історик Плутарх.
Він співставляв біографії і справи давньогрецьких і римських
державних діячів і полководців. Виходило цікаво й не одноманітно. Й, можна, сказати повчально. Так, врешті,
стверджують літературознавці та історики. Сучасному читачеві його тексти
видалися б задовгими й нудними. Надто ми вже звикли читати у фейсбучних
розмірах і ритмах.
У певній мірі Шепетівка послужила інкубатором російських
історичних героїв. Хоча… це не поодинокий випадок, коли Україна відряджала
своїх уродженців провадити адміністративну чи господарську діяльність на
неміряні обшири Росії.
Але я не про це. Навіть не хочу перелічувати. Можна заблукати
в іменах і просторах.
Певніше повернутися до нашого предмета. Так от, як там у
сучасного зарубіжного класика? «Побачити Париж і вмерти». Приблизно. А в мені
це романтично-ліричне перебільшення чомусь спровокувало фразу: Побачити начос Валентини
Матвієнко й не жити. Очевидці стверджують, що він у неї видатний. Може, це й
правильно. Спікер має виділятися, бути помітним. Вона нині голова Совєта Фєдєрації РФ.
І, може бути, така копиця на голові – не просто дамська примха, а
адміністративний сигнал: «Ето я – предсєдатель!».
Щодо зачіски Миколи Островського, то вона була в нього
звичайна, чоловіча. Хоча наприкінці життя волосся вже стало рідішати. Обличчя
через хворобу було схудлим, з явними ознаками нездоров’я. А, може він почав
чахнути через те, що світова революція не відбулася, а «надворі» тривало
полювання на троцькістів? Хто його знає… Вже не зазирнеш у пролетарську душу
радянського письменника.
У Валентини Матвієнко з личком було краще. Хто б там що не
казав, а в молодості (дівоцтві?) вона була симпатична.
Така собі
комсомолочка! Бачив фотку.
Можливо, це полегшило їй проходження по
службі. Дівчина, яка народилася в глибокій українській провінції, там закінчила
школу, медучилище в Черкасах і, вже навчаючись і працюючи в Ленінграді (до
перейменування в Петербург), тривалий час не могла подолати характерний український акцент, досягла
помітних комсомольських і партійних висот. Напевне, видряпувалася на них за
допомогою тазостегнового суглобу.
Злоязике середовище, в якому вона
функціонувала, прозвало її «Валька-красные трусы» і
«Валька-диван». Пізніше
до цих прозвиськ додалося «Валька-стакан». На що вона слушно зауважувала: «Стакана
не помню, было полстакана. А у вас не было?»
Варто зауважити, що здоров’я у неї, напевно, міцне. Не спилася. І
на відміну від Дмітрія Мєдвєдєва, колишнього президента РФ, алкогольний «удар»
тримає стійко. Скільки випила, по ній не скажеш. А з ким пити, вона знає ще з
часів комсомольської молодості.
Статки (слово «зарплата» чомусь вживати
не хочеться) дозволяють їй недешевий догляд за зовнішністю. Сторонні не без
єхидства помічали косметологічні втручання в личко й регулярну боротьбу із
зайвою вагою.
Її земляк Микола Островський таких
розкошів собі дозволити не міг. Рівень розвитку медицини в Радянському Союзі в
30-і роки минулого століття ще був недостатній. Хоча колишнього кіннотника й
леліяли як класика й приклад для молоді. Та він тихо зачах.
Певною втіхою йому міг би послужити пам’ятник, споруджений у Шепетівці. Але
Миколі Островському це, мабуть, було б байдуже. Бо він був атеїстом, а атеїсти,
як відомо, в загробне життя не вірять. Втім, і ця втіха виявилася б не вічною.
Пам’ятник був
демонтований у грудні 2022 року. Микола Островський і його літературний герой
Павка Корчагін були внесені до списку осіб, що підпадали під дію закону про
декомунізацію.
А п’ядестал залишився. Не зайнятий. І це
наводить на думку…
Тепер на нього може претендувати
Валька-стакан. Недарма ж вона підписала закон РФ, який дозволив В. Путіну
використовувати війська за межами Росії, тобто починати війну, коли йому
заманеться. А лукаві слова завжди знайдуться…
Може, Валька-диван гадає, що разом з
російською армією допхається до своєї етнічної батьківщини й видряпається на п’єдестал?
Так й уявляється: бронзова Валька,
витягнувши руку зі стаканом, показує людності напрям до «русского мира».
І це було б, з її боку, цілком щиро.
«Русский мир», якому вона служила (й принагідно дурила), дав їй чималенькі
статки. В італійському місті Песаро родині Матвієнків належить величезна вілла,
26 гектарів землі, оливкові сади… ЇЇ син, якому ще немає 40-а, уже нажив добра
на один мільярд доларів (земля, будівлі, бізнеси). Звичайно, не без маминої
помочі.
Валентина Матвієнко напевне задля
власної вигоди й благополуччя підпише будь-який документ, що дозволяє йти
москальським потоптом на інші народи й країни. Недавно війська РФ обстріляли
місто, в якому вона народилася. Але їй це безперечно байдуже. У неї є, де
прихилити свою ботоксну голову.
Павло СТОРОЖЕНКО
7. 08. 2025
Коментарі
Дописати коментар