Ірландські окрушини
ОРІЄНТИР – МАФІЯ
Сидів біля «хрестика». Так (може, невиправдано зменшувально) став називати пам’ятник ірландцям, які загинули у Першій світовій війні. Тоді ця країна ще була в складі Британської імперії, і її солдати воювали пліч-о-пліч з іншими країнами Антанти. Трохи далі на лавці, до речі, акуратно, гарно виготовленій, сиділа подружня пара й тихо поміж собою перемовлялась. Запитали про щось мене. Я не зрозумів. Став уточнювати. Вони теж не зрозуміли. Бо, як з’ясувалося, англійської майже не знали. З-поміж незнайомих мені слів, врешті, виокремив «Наполі». «О, Італіано!» «Йес, йес», - закивали вони. Я зрадів. Вдалося намацати контакт. І щоб бодай трохи продемонструвати, що я людина, очитана в італійських обставинах, додав:
–
Наполі,
мафія…
Італійці зраділи: «Йес, йес…»
Я зрозумів: вони задоволені, що їхню мафію знають і тут, в порівняно
невеликому ірландському місті.
Знайомство було приємним,
але не тривалим. Вони пішли шопінгувати, а я подибав додому.
Власне фото
ХТО ТАКИЙ ТРАМП?
Я погано запам’ятовую дорогу у великих містах. Можу
заблукати за милу душу. Це моя слабкість, і я її усвідомлюю. Але в мене є й
сильна сторона: я, не соромлячись, розпитую дорогу.
Біля дублінського залізничного
вокзалу я підійшов до немолодої, власне, вже похилого віку, пари й запитав:
–
З
якої колії їде трамвай на Сіті Вест ?
На моє подивування вони зрозуміли* й
поцікавилися:
–
А
ви звідкіля? О, з України! Там війна...
Потім запитали:
–
Як
ви ставитесь до Трампа?
Я хотів відповісти відносно нейтрально:
«Він досить дивний чолов’яга». Але відповідні англійські слова в голові не зринули, а
вживати грубий найближчий відповідник: «Він – придурок, вар’ят», не
хотілося. Не дипломатично, чи що… І, по-друге, Бог його знає, що про нього
думають ці немолоді ірландці. Не хотілося спричиняти суперечку.
Наразі
повернулася дружина. «З другої!» – радісно вигукнула вона, ніби це знання мало
для нас доленосне
значення. І я несподівано й не до ладу згадав підходяще англійське слово: «Він
– дивний чолов’яга!»
–
О,
він дивний! – згодилися ірландці. – Точніше – придурок.
І
ми побігли до свого трамваю.
*Часто бодай невеличке відхилення від місцевої вимови (орфоепії)
призводить до нерозуміння іноземного співрозмовника. Це зазвичай трапляється,
коли місцеві мало спілкуються з іноземцями, не звикли швидко перелаштовуватися,
зважаючи на фонетичні відмінності в чужому мовленні. Ми, українці, краще
сприймаємо іноземні говірки, бо виросли в багатомовному середовищі. У нас «на
слуху», окрім української, російська, часто польська мови. А західніше – ще й
словацька.
Фото дублінської вулиці з Інету
Коментарі
Дописати коментар