ЯСКРАВА ПРЯМОКУТНІСТЬ
Ірландські
окрушини
Різко
захотілося написати про архітектуру. Є враження. Але наразі наздогнав сумнів: а
ти в цій справі розбираєшся? І я можу сказати: так! Кілька моїх друзів –
архітектори.
Але майже
зразу пригадався епізод з мого недавнього минулого. Знайомий держслужбовець,
людина помірних здібностей і відповідного темпераменту, заявив, що в чому-чому,
а в журналістиці він достатньо очитаний, так би мовити, копенгаген. Оскільки
дружина в нього – журналістка. Я, може, трохи нетактовно, зауважив, що ця
компетенція статевим шляхом не передається. Присутні (це було досить вузьке
коло) трохи гигикнули та й по тому.
І зараз
згадка про цей випадок пригальмувала мій намір – принагідно порозважати про архітектуру.
А чи варто? Варто! – проголосив мій апломб, і я взявся…
Переді
мною, через дорогу, молодий ірландець якраз фарбував у сіре фасад
двоповерхового будинку. З високої розкладної драбини. Не поспішаючи, старанно,
вряди-годи злазячи вниз і наповнюючи відерце фарбою…
Здавалося,
про що тут говорити? А є про що. Сусідня частина будинку була пофарбована у
червоне. Наступна – у синє, а ще далі – в брунатне… Тобто, різні ділянки
довгастої двоповерхової будівлі, невибагливо прямокутної, були пофарбовані в різні
кольори. Тобто, поза відсутність у будівлі елементів, приміром, готичних,
барочних, модерних тощо будинок приваблював погляд своєю яскравістю і
доглянутістю. Яка, до речі, відбивала смаки господарів.
Може, це й
не архітектура, а декор? Але в поєднанні з добротними будівельними матеріалами
він справляє приємне враження, стверджує, що навіть у невеликих містах Ірландія
– яскрава, різноманітна країна.
Ірландці
люблять двері. До них ставлення зворотне. Вони різноманітні за формою і технологією
виготовлення. Спільне для них – їх роблять з міцного дерева, найвибагливіших
фасонів і фарбують теж – в найнесподіваніші кольори. На відміну від нас. Можна
сказати, що вони бувають усіх кольорів веселки. Практично, обов’язковими є
мідні, латунні чи литі чавунні пристрої для подачі сигналу: «А ось і ми
прийшли!» Тобто, такі собі стукалки. У нас подібної традиції немає. А в них це
ще від Середньовіччя.
Щодо
дверної різнокольоровості, то з тих часів дійшло дві легенди. Перша. Коли
померла англійська королева Вікторія й піддані мали демонструвати з цього
приводу сум, ірландці, наряду з офіційним траурним кольором, заходилися
фарбувати двері. В життєрадісні кольори веселки. Ніби мовчки промовляючи: а
нам, може, й не сумно…
Друга
легенда стверджує, що двері стали фарбувати в різні кольори, аби чоловіки могли
легше розпізнавати свої домівки, повертаючись на доброму підпитку з пабів.
Узагалі в
Ірландії (і, напевне, в сусідніх Англії, Уельсі й Шотландії) мимохіть помічаєш
багато різних старовинних механізмів, предметів, речей і так далі. Це пояснюється
не тільки повагою і любов’ю людей до своєї історії, а й тим, що
у цих землях не було так багато спустошливих воєн і революцій, як у нас. І ще
тим, що вони не сусідують з ордою.
Павло СТОРОЖЕНКО,
Лонгфорд, Республіка Ірландія
Коментарі
Дописати коментар