ЗАПНУТЕ ВІДДІЛЕННЯ
Про мою пам’ятну образу
Якби мене запитали, який випадок здався тобі
особливо образливим, і не тільки для тебе, а й для твого народу, я напевне
згадав би оцей. На сторонній погляд ніби побутовий, «нейтральний», не вартий
серйозної уваги.
…Ми з дружиною
поверталися з Польщі. Провідували дочку, яка викладала в ліцеї англійську мову.
Польська республіка недавно вступила до ЄС, і поляки, які знали англійську,
посунули західніше, в інші європейські країни, де за роботу платили більше.
Утворилися вакансії, які почали заповнювати «англомовні» українці.
У сусідньому
відділенні (це був плацкартний вагон) їхали наші, українські, жінки. Судячи з
розмов, вони доволі вдало спродалися, по дорозі скупилися й тепер гомоніли на
різні побутові теми. Я до них не дослухався. Було не цікаво. Жіночі справи!
І раптом у котроїсь із
жінок (чи в кількох одразу) виникла спокуслива ідея: «А давайте примІряємо! Як
воно: пасує?.. Фігури ж різні!...»
«Та ну, як ти тут
приміряєш?!? Люди ж ходять. Невдобно…» – «А ми запнемо купе одіялами – і все! Хто там зазиратиме!..»
Вони запнули своє
відділення ковдрами й заходилися приміряти… Жіночок було п’ять чи шість.
Розгорнулося жваве обговорення покупок: нічних сорочок, комбінацій, кофточок,
суконь тощо.
Воно було б, певно,
трішки смішно, з чоловічого погляду, але мене, можна сказати, пронизала думка,
яка стала оформлюватися в нецензурні вирази: «Бл-ська країна! Жінок аж розриває
від нетерпіння!.. Це ж до чого треба догосподарюватися, щоб жінка не могла
купити собі пристойну лахманину! Сучий уряд, який тільки обіцяє та бреше! Що
ось-ось – і все буде гаразд! Де ця мудра партія – «наш рулевой», яка вела-вела
і завела, а сама зіскочила з потяга з поцупленими грошима?..»
Я бачив, як ці жінки,
точніше, такі, як ці, тягли у вагони різне залізне причандалля, щоб продати його
в Польщі, а потім купити щось для себе, для родини. Ви чули, як важко хека
жінка, коли намагається затягти у вагон великі слюсарні лещата (хто забув це
українське слово, російською: тиски). На продаж. Бо вона в родині – добичниця.
Я бачив, як зверхньо поглядали
польські продавчині на українок, очі яких розбігалися від трикотажного
розмаїття в польських супермаркетах.
Напевно полякам уже забулося, як вони моталися на своїх «малюхах»*
Україною й скуповували все підряд. Бо в
їхній країні грянула перебудовна криза.
Я пам’ятаю не тільки благополучну Польщу, а й бідну,
перелякану розором, котра не відала, куди виведе її новий зигзаг історії і
коли, нарешті, почне працювати господарка**.
Але, слава Богу, в
Польщі все гаразд. Можна сказати.
А в нас (що, напевно,
й навернуло до прикрих спогадів), як і тоді над країною нависли непроглядні брехні
панівної верхівки. Мовляв, усе гаразд! Ми перемагаємо! Нам дадуть гроші на
відновлення…
І знову – історичний
повтор: під цей фальшиво оптимістичний шумок з державного потягу зістрибують
президентські фаворити з грубими торбами грошей і зникають в тель-авівському
тумані. З якого не видають…
*малолітражний легковий автомобіль, польська копія
італійського FIATа
**економіка, промисловість
Павло
СТОРОЖЕНКО
13 січня 2026
Фото з Інету
Коментарі
Дописати коментар