МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ ЕТЮД,
або про ТЦК-ашну принциповість
Наткнувся. Дивлюсь: запихають
Якогось мужчинку у бус.
Та це ж ТЦК-ашників зграя!
Підходити ближче боюсь…
Потраплю
і я під роздачу!
Хоча
вже доволі старий.
Напевно,
і вам було б лячно
В
приключці непевній такій.
І
тут закричав він щосили,
Отой,
кого скручував мент:
–Ви
що, пацани, оуїли!?
Я
ж Вова! Я ваш президент!
І
справді: і голос хрипастий,
І
ніс ніби трішки гачком,
Та
ті, в балаклавах (це ж власті!)
«Оратора»
тягнуть силком.
–Та
що ти нам тут заливаєш?!
Уже
кілька років підряд
У
списках, усі добре знають,
Ти
значишся як ухилянт!
…І
котрийсь із «мобілізантів»
Ударив
щосили між ніг
Колишнього
член-музиканта,
Що
аж заболіло мені…
Прокинувсь
з перЕляку, братці…
Нехай:
куди – ніч, туди – сон!
Насниться
ж таке, бля, зненацька.
Помовчу.
Бо скажуть «шпійон».
Коментарі
Дописати коментар