DO YOU SPEAK УКРАЇНСЬКОЮ?
Сьогодні
відвідав знайомих котів. Кача й Сьюзі. І мене осяяла прогресивна думка. Може,
трохи нескромна. Але, як казав, здається, тепер уже колишній ректор Київського
національного університету культури Михайло Поплавський: «Скромність – це найкоротший
шлях до невідомості й бідності».
Я з котами розмовляю винятково українською.
І вони мене вже розуміють. Прибігають за першим покликом. Вчора Сьюзі навіть
тернулася об мою праву ногу. А це, поза сумнівом, знак прихильності.
Так от, повертаючись до моєї
прогресивної думки. Чому б нам не ввести на державному рівні якусь відзнаку «За
популяризацію української культури за кордоном». Одним з претендентів,
безумовно, був би я. Правда, Кач і Сьюзі українською ще не розмовляють. Але
розуміють! І це дуже важливо, якщо пригадати деякі методичні засади з вивчення
іноземних мов.
І обнадійливо! Я не думаю, що вони
комунікують зі мною тільки з корисливих міркувань – за котячі харчі. Напевно, в
них є і філологічний потяг. І я розвиватиму його далі.
Павло
СТОРОЖЕНКО,
м. Лонгфорд, Республіка Ірландія
Карикатура В. Адамовича з відкритих джерел
Коментарі
Дописати коментар