«ПОГАДАЙ МЕНІ, ПОГАДАЙ!..»
Те, що біля нашого вищого керівництва завелися
гадалки й віщунки, мені здається поганою ознакою.
Зазвичай люди такої профорієнтації, виринають на поверхню
суспільно-політичного життя, коли члени суспільства почуваються невпевнено,
коливаються, не можуть передбачити своє майбутнє, спираючись на звичні,
очевидні спостереження й, скажімо, формули.
Професією такі заняття назвати
важко, бо вони не мають під собою якогось твердого опертя. Все зводиться до
уявлень, припущень, фантазій.
Тоді, внаслідок хаотичних,
панічних пошуків, з’являється втішна, рятівна ідея і її балакучий «розробник» –
віщун, тлумач.
Він може все пояснити й
вказати вам чудову стежку, що приведе… так – до ясності, зрозумілості й
впевненості.
Це «осяяння» може тривати
досить довго. Хоча ні до чого практичного, надійного в житті не приводить.
І в цьому є певна корисність.
Оскільки людина – істота, так би мовити, духовна, вона деякий час утішається.
Зазвичай не надовго.
Але це «не надовго» забирає
час, відведений долею на практичне розв’язання проблеми, реальну боротьбу з
труднощами. Це, власне, затуманює чіткість бачення ситуації.
Віщуни й гадалки часто
вигадують свій лексикон, і він заводить людину в примарний світ, як Алісу в
країну чудес (чит. мудру казку Льюіса Керролла, вона корисна й для дорослих).
Цей вигаданий світ підміняє
звичайну навкололюдську й внутрілюдську реальність.
Він утішний, але не помічний.
Я боюся, що дехто з нашого
керівництва ступив на цей звабливий шлях.
Врешті, біля наших досить
впливових політичних діячів уже помічені гадалки.
І це свідчить про їхню духовну
й інтелектуальну слабкість. Маю на увазі керівників. Як обраних, так і
призначених.
Павло СТОРОЖЕНКО
Карикатура з відкритих джерел Інету
Коментарі
Дописати коментар