ЧИ ЗАШКОДИТЬ КОМУСЬ РОЗПАД РФ,
А ТОЧНІШЕ – РОЗВАЛ
РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ?
Маленька футурологічна спроба
Звичайно, ініціювати цей
процес, а потім на нього впливати я не можу.
Але: все на світі кінечне.
Окрім Всесвіту. Та й то вже з’явилися гіпотези…
Втім, я живу в іншій країні, я
не російський громадянин і, власне, досить байдужий до російської культури.
Часто позиченої,
наслідувальної, хоча й відносно щедро спонсорованої державою.
Краще навертатися до
першоджерел, а не до пережованого російськими мислителями й письменниками, які,
до того ж, часто видають крадене за своє, рідне, «посконное».
Російська культура – імперська
– власне, зроблена вскладчину, гуртом, представниками різних народів, яких
силоміць приєднала до себе російська держава.
Деякі країни змогли відпасти
від неї після революційних пертурбацій, але це не змінило природи російської
державності.
Вона залишилася такою ж
агресивною і зверхньою до інших народів.
«Братання» з Московією, якщо й
траплялося, було вимушене зовнішніми обставинами, або практичними
геополітичними вигодами.
Головним позитивним налідком
розпаду, мені здається, було б те, що в цій частині світу зникла б постійна
небезпека воєнних конфліктів.
Росія завжди на когось
нападала, або провокувала воєнні конфлікти.
Той, хто гадає, що такі
обширні території можна надбати мирним шляхом, або дурень, або надто наївний.
Що, власне, одне і те ж.
У мене немає якогось проєкту
поділу. Він станеться сам собою, переважно еволюційним шляхом.
Безумовно, народи
орієнтуватимуться на свої економічні інтереси й можливості, релігійні традиції,
кудьтурні уподобання.
Чи відбудеться все мирно й
гладко?
Напевне, ні.
Коли зникне імперський прес і
народи згадають свою минувшину, розімнуть м’язи, виявиться, що світ був
поділений несправедливо.
Немає більш підривної ідеї, як
ідея справедливості.
І коли за неї почнуть боротися
всі й одразу, це спричинить геополітичний хаос.
Але не тривалий.
Народи, громадянські суспільства,
еліти швидко втомляться й почнуть шукати згоди, погоджень, висловлюючись
політично, – консенсус.
І він буде набагато
безпечнішим і справедливішим, ніж під тоталітарним гнітом.
Бо відкриє народам широкі
можливості саморозвитку, спонукає їх до змагальних зусиль.
Власне, так, як було колись у
Європі. А ще раніше – в Еладі.
Свого часу Владімір Лєнін
обстоював думку, що роз’єднаність європейських країн є гальмом цивілізаційного
розвитку.
Ан нєт! Окремість, самостійність
європейських держав спричинила змагальність і конкуренцію.
Врешті-решт, новий масив
євразійських країн стане конкурентом старої Європи. І це пожвавить,
підбадьорить усіх.
Окрім Москви. По суті, це паразитарне
утворення. Воно висмоктує економічні соки в ближніх і дальніх сусідів.
Уявляєте, що станеться, коли
це припиниться, й економічні соки перестануть надходити в ненаситну імперську
утробу?
Зразу виникне питання: А як
бути з прокламованою століттями величчю?
Куди дівати звичні понти?
Як прилаштувати чисельне
московське й периферійне чиновництво, котре солодко їло і м’яко спало?
Воно ще довго псуватиме
політичну атмосферу, зіштовхуватиме лобами нові державні утворення, доводитеме,
що без Москви їм – аж ніяк!
І щоб відбитися від нав’язливих
ласк Москви, занадобляться розумні, самостійні, далекоглядні національні еліти.
Вони неминуче народяться!
Точніше, їх народять вільні народи. Бо їм треба буде виживати. Етнічно, економічно, культурно.
І ті з нас, кому доля чи Господь Бог
подарує тривале життя, стануть свідками розквіту нових країн у різних кутках
Євразії.
Павло СТОРОЖЕНКО
Фото з Інету
Коментарі
Дописати коментар