ДВА КОЗАКИ
За баладою Гайнріха Гайне «Die Grenadiere».
Переклад адаптований до українських історичних обставин.
.jpg)
Ішли в Україну два козаки
З московської злої неволі,
Лісами й байраками йшли навпрошки,
До рідних брели видноколів.
В дорозі зустріла їх звістка сумна:
Вітчизна тепер безборонна,
Бо військо розбите, війська нема
І гетьман, і гетьман в полоні.
Заплакали гірко два козаки,
Сини запорозького стану.
Один сказав: «Слова такі
Печуть, як роз’ятрені рани…»
Другий сказав: «Скінчився герць!
Чому я в бою не вбитий?!
Та вдома – діти. І їм кінець,
Якщо не прихистити».
 |
| До Полтави повернувся гетьман Іван Мазепа.
У вигляді пам'ятника.
Фото Андрія Карпенка, 14.10.2015
|
Хай просять, як будуть голодні.
У мене одне з ума не йде:
Мій гетьман, мій гетьман в полоні.
До тебе, брате, просьба є:
Якщо я тут загину,
Візьми останки й добро моє
І поховай в Україні.
На груди хрест мій поклади,
Що розраджував в скруті,
Мушкет – під руку, як завжди,
І шаблю поруч куту.
І у могилі, як вартовий,
Я дослухатимусь тихо,
Допоки не ревне гармат буревій
Й кіннота не здійме вихор.
Коли ж заблискочуть козацькі шаблі
І гетьман закличе до битви,
Зі зброєю встану тоді із землі –
У січі його боронити.
2013 рік
Коментарі
Дописати коментар